<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0">
<channel>
	<title>INTV</title>
	<link>http://www.intv.ua/</link>
	<image>
		<url>http://www.intv.ua/data/intv/img/intv_logo.gif</url>
	</image>
	<description>Найсвіжіші новини від журналістів INTV.</description>
   <item>
    <title>Як я не поступила в Академію</title>
    <pubDate>Thu, 29 Jul 2010 18:05:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817705.jpg" length="">Як це часто буває в житті, розумні думки приходять у голову із запізненням]]></description>
    <fulltext><![CDATA[Як це часто буває в житті, розумні думки приходять у голову із запізненням. Ось і ідея здобути другу вищу освіту (мистецтвознавця) відвідала мене тільки в кінці квітня цього року. Тоді ж я і направила свої стопи второваною вулицею Смірнова-Ласточкіна до Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури України.Блукаючи по темних коридорах старої будівлі, я натикалася то на великі гіпсові фігури, то на маленьких представників азіатських національностей. Вони-то мене і просвітили, як пройти на кафедру Теорії і історії мистецтв. Словами:- Ольо! Сьо! - ткнувши пальцем у потрібному напрямі.На кафедрі мене спочатку обрадували:- Табачник скасував ЗНТ для тих, хто збирається здобувати другу освіту.А потім засмутили:- Конкурс у нас великий. Торік стільком людям відмовили! Ось вам програма вступних іспитів. Учіть. У вас буде співбесіда.У програмі було дев`яносто пунктів від мистецтва давнього Єгипту до сучасної України.Стала я готуватися. У червні передзвонила на кафедру ще раз уточнити дещо, тут мене і здивували вперше:- Ні. Ви знаєте, у вас буде не співбесіда, а тест, реферат і ще вам дадуть альбом із двадцятьма п`ятьма фотографіями картин, скульптур, архітектурних пам`ятників, а ви повинні будете вказати прізвища художників і назви творів.Поїхала я вдруге в академію за зразком тесту. Знову темні коридори. Гіпсові красені мені були вже звичні. А ось зустрінуті знову в`єтнамці - якраз навпаки. Чомусь їх там багато.Тест виявився нескладним. Стала я далі готуватися.У перший день вступної кампанії вранці 15 липня я, зібравши всі необхідні документи, приїхала у приймальну комісію. Черга була, але не гігантська, як в інших вишах. Після обіду мені видали екзаменаційний лист і знову здивували:- У вас буде співбесіда.- Як?! А мені сказали тест, реферат і...- Ні-ні. У тих, хто поступає на другу вищу (заочно на другий курс), у тих - співбесіда. Ми вам зателефонуємо, коли треба буде прийти.Справді, через декілька днів мені зателефонували з приймальної комісії Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури України і... перепрошуючи, сказали, що, мовляв, помилилися, все-таки буде тест.- Тільки тест і більше нічого? - уточнюю я.- Так-так. Тільки тест.Я продовжила готуватися і в призначений день 28 липня прийшла вранці на іспит. Таких, як я, виявилося сорок людей (на десяток місць). Але в аудиторії місця було багато, всі розсілися, і тут з`ясувалося, що бланків із тестами на всіх не вистачає. Поки один із членів приймальної комісії побіг за додатковими, нам видали здвоєний бланк, де треба було написати прізвище, номер свого екзаменаційного листа і розписатися. Всі так і зробили.Ті, кому вистачило тестів (включаючи мене) були невимовно раді. Питання виявилися досить легкими. Але... комітетчица, яка прибігла назад, принесла замість додаткових тестів - нові (!):- Ой, даруйте, ми вам спочатку помилково видали вчорашні тести, які писали ті, хто заочно на перший курс поступають.!!!Взяли ми в руки нові тести, і тут народ, спраглий мистецтва, зажурився. Питання більше, ніж у попередньому тесті, містили архітектурну тематику і були якось вже дуже спеціалізованими.- У мене питання, - питаю я, - а що на бланку тесту не розписуватися, ні прізвище писати, ні номер екзаменаційного листа не потрібно? Тут немає ніяких граф.- Ні-ні. Тільки відповіді на питання.- Почекайте, - пролунав в аудиторії ще один голос, - Як же так? Що це за безіменні тести? Адже так можна перекласти правильно заповнений з теки одного абітурієнта іншому?- Ну що ви, не хвилюйтеся. Все лежатиме там, де належить.!!!Пройшло 45 хвилин. Тести були здані. Ми вийшли у все той же темний коридор. І тут нас здивували у черговий, вже не знаю який за ліком раз:- Нікому не розходитися. Зараз кожен по черзі заходить в аудиторію, брати альбом, чітко і швидко говорити назву картини і прізвище художника і так далі.Підійшла моя черга. Не приховую - я хвилювалася. Вибрала альбом. Давай перегортати.- Швидко відповідайте, швидко. Думати не можна.- Чому швидко? - питаю я.- Тому що вас багато, а місць мало, - почула я у відповідь.Упізнання предметів мистецтва проходило зі змінним успіхом. Половинчасті відповіді не зараховувалися. З трьох членів приймальної комісії один сидів мовчки, друга весь час квапила, а третя - ставила на листі якісь галочки за правильні відповіді.Вийшла я з академії через півтори години. Голова гуде. Сіла на лавку. Отакої! - думаю, - Ну і шапіто! Це третя вступна кампанія в моєму житті, але такого ще не було.Раптом чую за спиною розмову абітурієнток:- Як же так, насправді? Чому ні на бланку тесту, ні на листі, де відзначали правильно названі нами картини, ми не повинні розписуватися? Тільки на якомусь бланку у вигляді обкладинки. Це ж махінації чистої води.- Ну, так. Потім вони, напевно, за хабарі будуть по теках абітурієнтів правильні тести розкладати. І взагалі вони самі можуть заповнити і підкласти &amp;quot;своєму&amp;quot;. А квапити навіщо? А якщо я хвилююся? Де в правилах прийому у виші написано, що відповідати треба швидко? І що це взагалі за бардак такий? Та співбесіда... То тест... Це вони спеціально роблять, щоб людина не знала до чого готуватися і провалилася.Вступ до інституту завжди був справою хвилюючою. Стреси неминучі. Можна за раз забути все, що вивчав. А якщо додати до цього &amp;quot;особливості&amp;quot; вступної кампанії і організаційну плутанину в академії, то надії на успіх мало.А значить, через декілька днів я дізнаюся, що мене НЕ прийняли в Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури України.]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218335/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218335/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817705.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>culture</category>
  </item>
  <item>
    <title>Хто там проти Московського Патріархату?!</title>
    <pubDate>Thu, 29 Jul 2010 17:55:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817704.jpg" length="">Як відомо, вчора, 28 липня, приблизно о 16:30 у Запорізькому Свято-Покровському кафедральному соборі на Малому ринку прогримів вибух]]></description>
    <fulltext><![CDATA[Як відомо, вчора, 28 липня, приблизно о 16:30 у Запорізькому Свято-Покровському кафедральному соборі на Малому ринку прогримів вибух.Загинула 80-річна черниця, постраждали ще дев`ять людей, троє госпіталізовані.Серйозно постраждав іконостас, підлога, ікони і клірос, вибило всі шибки.&amp;quot;Візуально будівля ціла, воно не зруйнувалася, дах не впав&amp;quot;, - повідомила помічник начальника Головного управління МНС у Запорізькій області Юлія Баришева.На момент вибуху в храмі практично не було прихожан.За інформацією прес-центру СБУ в Запорізькій області, в будівлі храму вибухнув саморобний вибуховий пристрій потужністю в 500 грам тротилу.За свідченням очевидців, вибуховий пристрій перебував у пакеті, який лежав біля дверей храму.&amp;quot;Біля дверей у храм лежав згорток, на нього ніхто не звертав уваги - він і вибухнув. Вибуховою хвилею знесло підлогу церкви усередині. Зовні видно тільки розбиті шибки. При вибуху постраждала паніматка. Її з сильними опіками і рваними ранами швидка відвезла у п`яту міськлікарню&amp;quot;, - розповів служитель собору.&amp;quot;Ми встановили, що в церкві спрацював вибуховий пристрій без начинки (часто всередину кладуть різану арматуру і металеві кульки)&amp;quot;, - розповів начальник прес-служби облміліції Олександр Волкодав.Як уточнив прокурор Запорізької області В`ячеслав Павлов, саморобний вибуховий пристрій був виготовлений із металевої каструлі діаметром 18 сантиметрів, алюмінієвої пудри-&amp;quot;сріблянки&amp;quot; й селітри.За фактом вибуху порушено три кримінальних справи, зокрема за статтею &amp;quot;умисне вбивство&amp;quot;. Міліціонери не заперечують версію теракту.Крім того, правоохоронні органи перевіряють всі храми Запоріжжя на наявність вибухових пристроїв.У прокуратурі Запорізької області виключають припущення про те, що вибух яким-небудь чином пов`язаний із візитом до України глави Російської православної церкви Патріарха Кирила.Але прокуратура прокуратурою, а про цей інцидент заговорили всі зацікавлені й незацікавлені. Починали обережно, продовжують різко. Навряд чи коментарі Кирила розведуть ворогуючі сторони. А, до слова, церква, що вибухнула, перебуває під його крилом. Під Московським Патріархатом.Напевно, ми взагалі не почуємо коментар Московського Патріарха. Адже він був посланий до України для імітації &amp;quot;прориву російського православ`я в Україні&amp;quot;.Але вийшов вибух... а не &amp;quot;прорив&amp;quot;.Замість Кирила обережно підшукує слова прес-секретар голови УПЦ МП митрополита Володимира проіерей Георгій Коваленко: &amp;quot;Я чув про це, але висувати які-небудь версії поки рано&amp;quot;.В той же час, голова інформаційно-видавничого відділу УПЦ Київського Патріархату єпископ Євстратій (Зоря) вважає, що вибух пов`язаний із діями антихристиянських груп або язичників.&amp;quot;Знаючи їх ненависть до святого князя Володимира, що приніс нам християнство, цілком можна допустити, що це зробили саме вони&amp;quot;, - заявив представник церкви.У свою чергу, лідер українських язичників Запоріжжя, &amp;quot;голова Руського православного кола - волхв Світовіт Пашник&amp;quot;, заперечує причетність язичницьких організацій до вибуху у Свято-Покровському храмі Української православної церкви (Московського Патріархату).Крім того, як заявив в ексклюзивному коментарі виданню &amp;quot;Вечерние Вести&amp;quot; один із найбільших фахівців з україно-російських стосунків, політолог Володимир Цибулько, за трагедією в Запоріжжі може стояти спеціальний підрозділ Федеральної Служби Безпеки (ФСБ) Росії.&amp;quot;Я вважаю, що за своїм почерком, за стилем вибух, що стався у Свято-Покровському храмі УПЦ Московського Патріархату на Малому ринку в Запоріжжі, - це типова ФСБшна розробка, - заявив політолог. - За почерком виконання я можу сказати, що за вибухом у Запоріжжі стоїть той же підрозділ, що і за відповідними терактами в Москві. Це ніщо інше, як типова ФСБшна операція&amp;quot;.За його словами, організатори візиту Патріарха Кирила інформаційно обставили його як &amp;quot;колосальну подію, яка збере тисячі, мільйони людей&amp;quot;. &amp;quot;Але вже перше місто - Одеса - показало, що того ажіотажу, у якому переконували Кирила, мовляв, Вас тут чекає небувалий тріумф, не сталося. Цей візит став ще більш провальним, ніж торішній&amp;quot;, - відзначив Цибулько.З ним не згоден офіційний представник Інституту країн СНД (Москва, РФ) в Україні Володимир Корнілов.Корнілов заявив, що до вибуху храму в Запоріжжі можуть бути причетні українські націоналісти.&amp;quot;Напередодні візиту Патріарха &amp;quot;ті ж представники УНА-УНСО відверто закликали до акцій запобігання візиту. Є листівки, що закликають до національної революції і виводу з холуйського режиму України. Очевидно, необхідно провести розслідування і факт, що ці насильницькі заклики не отримали належної реакції влади, хоча в Інтернеті вони спокійно обмінюються рецептами приготування бомб, насторожує. Інакше церкви вибухатимуть і далі, і не тільки в Запоріжжі&amp;quot;, - застерігає він.Але українські націоналісти категорично відкинули свою причетність до підриву і, вторячи Володимиру Цибульку, допускають, що інцидент - це провокація ФСБ.&amp;quot;Вони (ФСБ - авт.) дуже вільно себе почувають в Україні, і можуть тут робити що хочуть. Це була ретельно спланована акція, розписана по хвилинах, тому її готували дуже серйозні люди, а не група якихось підлітків&amp;quot;, - заявив глава Запорізької обласної організації української націоналістичної партії &amp;quot;Свобода&amp;quot; Віталій Подлобников.Серед можливих версій прокурор Запорізької області В`чеслав Павлов називає міжособистісні стосунки або суперечності на побутовому ґрунті з настоятелем храму.Також шуканим підривником, імовірно, може бути психічно хвора людина або громадянин, якого спонукали на здійснення злочину проблеми побутового характеру.Причому, прокурор виключив політичну підоснову вибуху.Не став вдаватися в подробиці й президент України Віктор Янукович.Винуватців того, що сталося, він назвав &amp;quot;бандитами&amp;quot;.Достатньо фігурально, так щоб нікого не образити.Янукович поставив завдання: &amp;quot;у найкоротші терміни розкрити цей злочин&amp;quot;.&amp;quot;У найкоротші терміни&amp;quot; - це відразу насторожує.Починається полювання на відьом.Хто там проти Московського Патріархату?! ]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218331/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218331/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817704.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Храм у Запоріжжі підірвала ФСБ</title>
    <pubDate>Thu, 29 Jul 2010 13:17:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817703.jpg" length="">&quot;Виникла потреба якимось чином виправдати провал місії нинішнього голови Російської Православної Церкви&quot;]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Організатори візиту Патріарха Кирила інформаційно обставили його як найбільший прорив російського православ`я в Україні, як колосальну подію, яка збере тисячі, мільйони людей. Але вже перше місто – Одеса – показало, що той ажіотаж, в якому переконували Кирила, мовляв, на Вас тут чекатиме нечуваний тріумф, не відбувся.Цей візит став ще більш провальним, ніж минулорічний.Якщо минулого року Кирил ще був загадкою, то зараз він уже абсолютно передбачуваний, неприємний та нецікавий.Плюс у 2009 році він був форпостом мобілізації антипомаранчевого електорату.Цього разу увага до Кирила стала розсіяною, він перестав бути цікавим. Вибори минули, говорити Кирилові нема про що.І тому за результатами візиту у кремлівських пропагандистів виникла потреба якимось чином виправдати провал місії нинішнього голови Російської Православної Церкви.На мою думку, за своїм почерком, за стилем вибух, що стався у Свято-Покровському храмі УПЦ Московського Патріархату на Малому ринку у Запоріжжі, - це типова ФСБшна розробка.За почерком виконання я можу сказати, що за вибухом у Запоріжжі стоїть той самий підрозділ, що й за відповідними терактами у Москві. Це ніщо інше, як типова ФСБшна операція.Важливим залишається не сам випадок, а його тлумачення, подача.Так що чекайте запуску пропагандистської машини Московського Патріархату, що, по суті, й підтвердить цю гіпотезу.Ми зараз побачимо інформаційну гру зі сторони Московського Патріархату, якою буде обставлятися цей теракт.
]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218311/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218311/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817703.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Цього дня були створені НАСА і спецгрупа &quot;Альфа&quot;</title>
    <pubDate>Thu, 29 Jul 2010 08:00:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817702.jpg" length="">Календар дат і подій на 29 липня]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
29 липня 1958 року президент США Дуайт Ейзенхауер підписав закон про створення Національного агентства з аеронавтики і дослідження космічного простору, що вважається днем заснування НАСА (англ. NASA). Приводом для цього послужив запуск у Радянському Союзі 4 жовтня 1957 року першого штучного супутника Землі, що стало шоком для американців, які вважали себе найбільш передовою в науці та технологіях нацією. І вже 1 жовтня 1958 року НАСА була доручена розробка грандіозних програм польотів людини на Місяць, дослідження Марса, Венери, Сатурна й інших планет Сонячної Системи. І почалися великі космічні перегони між СРСР і США за перший вихід людини з корабля у відкритий космос, за першу жінку-космонавта, за рекорди за тривалістю польоту, за перші фотографії Місяця та інших планет. Незважаючи на менш розвинену промисловість, радянські керівники виділяли такі величезні кошти на розвиток ракетної і космічної техніки, що СРСР лідирував в освоєнні космосу багато років, поки американці першими не висадилися на Місяці.НАСА за роки свого існування перетворилося на потужну наукову та експериментальну організацію з найбільш передовою технологією у світі. Наразі це найбільша у світі урядова організація зі штаб-квартирою у Вашингтоні, що володіє всім необхідним науковим і економічним потенціалом, яка підпорядковується безпосередньо віце-президенту США і повністю фінансується з державного бюджету. У віданні НАСА перебувають кілька великих дослідницьких центрів і космодромів, на агентство працює близько 18 тисяч людей. Його голова - Майкл Гріффін.За своєю структурою НАСА - це велика мережа дослідницьких лабораторій і аерокосмічних центрів. Його основне завдання - контролювати розвиток чотирьох стратегічних напрямів: дослідження космосу, дослідження Землі, роботу з людьми, розвиток нових технологій для реалізації подальших проектів.До складу НАСА входить дев`ять дослідних і космічних центрів:- Каліфорнійський центр Ames (названий на честь першого директора НАСА доктора Джозефа Еймса) займається розробкою і створенням передових технологій, включно з інформаційними та науковими;- Dryden розташований на території військово-повітряної бази в Каліфорнійській пустелі Моджі і з 1946 року є постійним місцем для тестування прототипів літальних апаратів;- Glenn в Огайо - світовий лідер у дослідженні реактивних двигунів;- Goddard, розташований у Грінбелті, має широкий спектр завдань - від дослідження астрофізики і властивостей Землі до супутникового стеження і контролю;- Johnson, розташований у Х`юстоні, завідує основними космічними проектами НАСА (наприклад, запуском шатлу на орбіту або створенням МКС);- Kennedy призначений для контролю польоту космічних об`єктів НАСА,- Langley - національна аерокосмічна лабораторія, з якою пов`язані головні досягнення НАСА;- Marshall, розташований у Гантсвіллі, займається конструюванням космічних об`єктів і систем для контролю і спостереження;- Stennis є найбільшим у США комплексом для тестування ракетних двигунів.Незважаючи на значні успіхи у справі освоєння навколоземного простору, діяльність НАСА нерідко піддається критиці з боку експертів. Найбільш різкі оцінки і звинувачення у нехтуванні життями астронавтів керівництво агентства отримало після загибелі космічних човників Challenger і Columbia. Лають НАСА і за недалекоглядну, на думку низки експертів, політику. Іншою важливою проблемою для агентства є перспектива залишитися без власних космічних кораблів. Зовсім скоро три човники мають бути списані через їхню ненадійність. Будівництво нового – Orion - затягується як мінімум до 2015 року. США, таким чином, будуть змушені користуватися послугами Росії для доставки на МКС астронавтів і вантажів.29 липня 1974 року секретним наказом голови КДБ СРСР Юрія Андропова створено групу &amp;quot;А&amp;quot; у 7-му управлінні КДБ СРСР, яка пізніше отримала назву &amp;quot;Альфа&amp;quot;. До рішення про створення цього підрозділу радянське керівництво підштовхнули трагічні події 1972 року, коли на Олімпіаді в Мюнхені від рук екстремістів із палестинської організації &amp;quot;Чорний вересень&amp;quot; загинули ізраїльські спортсмени. Група &amp;quot;А&amp;quot; призначалася для боротьби з тероризмом та іншими особливо небезпечними екстремістськими проявами: захопленням заручників і транспортних засобів, режимних об`єктів і дипломатичних представництв як на території СРСР, так і за кордоном.До першого складу підрозділу було набрано близько тридцяти осіб. Командиром групи був призначений Герой Радянського Союзу майор Віталій Бубенін. Новостворена структура мала шість регіональних підрозділів у містах Мінську, Києві, Краснодарі, Алма-Аті, Свердловську та Хабаровську. Група кандидатів до спецпідрозділу формувалася зі співробітників територіальних органів КДБ, які мали стаж оперативної роботи не менше трьох років та були придатні за станом здоров`я для польотів у космос. Вони мали бути емоційно врівноваженими, оптимістично налаштованими, здатними зберігати спокій в екстремальних ситуаціях, не боятися води, замкнутого простору, темряви і вогню будь-якої інтенсивності.Перші роки служби давалися бійцям &amp;quot;Альфи&amp;quot; особливо важко. Боротьбою з тероризмом у ті роки ще тільки починали займатися, тож багато що було новим. Довго підбирали екіпірування - воно мало стати максимально комфортним, практичним і безшумним. Розробляли спецзасоби, за допомогою яких можна знешкодити терористів із мінімальним ризиком для заручників. Проводили безліч тренувальних операцій, випробовуючи найрізноманітніші тактики і відпрацьовуючи поведінку в екстремальних ситуаціях. У штабі підрозділу поступово накопичувалися плани всіх важливих &amp;quot;стратегічних&amp;quot; об`єктів, що існували в Москві та СРСР: посольств, вокзалів, аеропортів, місць великого скупчення людей. Щодо кожного об`єкта були власні тактичні напрацювання. Вивчалася будова різноманітних транспортних засобів - літаків, кораблів, автобусів.Бойовим хрещенням &amp;quot;Альфи&amp;quot; став знаменитий штурм палацу афганського диктатора Аміна в Кабулі 27 грудня 1979 року. Із зовнішнього боку укріплену будівлю обороняло кілька танків, всередині перебувало близько 300 осіб - добірна, добре натренована охорона. І все-таки підрозділ &amp;quot;Альфа&amp;quot;, чисельність якого була в десятки разів меншою, зумів захопити палац, втративши лише двох офіцерів. Загалом за роки свого існування спецгрупа брала участь практично у всіх операціях з порятунку заручників. Зараз відомо, що на її рахунку понад 850 спецоперацій, про більшість яких широкій громадськості не відомо й досі.Після розвалу СРСР три з шести регіональних підрозділи &amp;quot;Альфи&amp;quot; залишилися в Росії, а три інших послужили основою для формування національних підрозділів спецпризначення в Україні, Білорусі та Казахстані.Історичні події:1899 - завершилась 1-ша мирна конференція в Гаазі (Гаазька конференція роззброєння), скликана за ініціативою імператора Миколи II. За його дорученням міністр закордонних справ Росії граф Михайло Муравйов звернувся в січні 1899-го до країн світу з нотою, що містила пропозицію про скорочення озброєнь. Запрошення взяти участь у мирній конференції було прийнято всіма європейськими країнами, а також США, Мексикою, Китаєм, Японією, Персією та Сіамом. За угодою між державами, місцем проведення конференції було обрано Гаагу. Вона почала роботу 18 травня в Лісовому королівському палаці і завершилася 29 липня 1899 року. Головою був обраний представник Росії барон Стааль. Представники преси на конференцію допущені не були, тому про її засідання є тільки короткі відомості.Перша і головна мета конференції - скорочення озброєнь і військових бюджетів - досягнута не була. Це було зумовлено винятково позиціями Німеччини та Франції. Тим не менш, були досягнуті угоди щодо встановлення загальних правил мирного розгляду при виникненні міждержавних конфліктів, а також були вироблені певні правила ведення війни.Усі домовленості знайшли відображення в шести конвенціях і деклараціях: про мирне вирішення міжнародних суперечок, про закони ведення сухопутних воєн, про застосування Женевської конвенції 1864 року до морської війни (про гуманне поводження з військовополоненими і захист санітарних формувань), про заборону застосування задушливих газів, розривних куль і скидання снарядів і вибухових речовин із повітряних куль. Найбільше значення має конвенція про мирне вирішення міжнародних суперечок шляхом посередництва і третейського розгляду, результатом якої стало заснування з ініціативи російського імператора чинного і донині Гаазького міжнародного суду.1954 - публікація першої частини трилогії Дж. Толкіна &amp;quot;Володар перснів&amp;quot;, однієї з найвідоміших книг XX століття, перекладеної, щонайменше, на 38 мов. Взагалі-то Толкін не збирався писати продовження &amp;quot;Гоббіта&amp;quot;, однак 15 листопада 1937 року під час обіду з власником видавництва Стенлі Анвіном він отримав пропозицію представити для розгляду інші свої твори. Підбадьорений цим, Толкін взявся за роботу і вже 16 грудня 1937 року в листі до видавця повідомив про перший розділ нової книги. Однак Толкін, який за натурою своєю завжди прагнув доводити будь-яку справу до досконалості, писав повільно. А протягом більшої частини 1943 року взагалі не працював над текстом, продовживши роботу над ним у квітні 1944-го. Врешті-решт, у 1948 році роман був завершений, але ще рік автор редагував його ранні частини.Нарешті Толкін запропонував &amp;quot;Володаря перснів&amp;quot; видавництву Allen &amp;amp; Unwin. Але лише в 1952 році з ним було укладено договір, згідно з яким автору не виплачувався гонорар, а лише після того, як витрати на видання книги окупляться, Толкіну віддавалася значна частка від продажів. Крім того, через брак паперу в післявоєнний час видавці попросили Толкіна розбити роман на шість книг. Потім для зручності вони були попарно об`єднані видавцем у три частини, які були названі &amp;quot;Братство персня&amp;quot;, &amp;quot;Дві фортеці&amp;quot; і &amp;quot;Повернення короля&amp;quot;. Сам автор спочатку був проти розділення його роману на частини і погодився на це лише після того, коли жодне видавництво не погодилося друкувати книгу повністю.Через затримки у створенні карти Середзем`я та додатків роман був надрукований лише в 1954-1955 роках. Три частини були видані у Великій Британії 29 липня та 11 листопада 1954року і 20 жовтня 1955 року, і трохи пізніше у США. Затримка з виданням останньої частини була викликана суперечками з приводу її назви - Толкіну не подобалося &amp;quot;Повернення короля&amp;quot;, але видавці все ж наполягли на своєму варіанті. З тих пір &amp;quot;Володар перснів&amp;quot;, написаний як єдиний роман, називають трилогією. У такому вигляді він публікується і до цього дня.1981 - у Лондоні відбулося весілля спадкоємця англійського престолу принца Чарльза та Діани Спенсер. Рано вранці 29 липня 1981 року близько 600 тисяч осіб уже стояли уздовж лондонських вулиць, щоб вітати весільну процесію на всьому її шляху від Букінгемського палацу і Кларенс-Хауса до собору Святого Павла. Весільна церемонія стала надзвичайною урочистістю не лише для британців: за нею спостерігали не менше 750 мільйонів телеглядачів в усьому світі, а число офіційно запрошених гостей становило 2500 осіб.О десятій годині ранку весільна процесія рушила залитими сонцем вулицями. Першими проїхали карети з королевою Єлизаветою, принцом Філіпом і членами королівської сім`ї. Потім настала черга нареченого. На 32-річному принці Чарльзі була парадна форма офіцера, з ним їхав його брат і свідок принц Ендрю.Через 25 хвилин після початку урочистої процесії леді Діану та її батька посадили в чудову &amp;quot;Скляну карету&amp;quot;. Захоплені вигуки і привітання натовпу проводжали їх до собору Святого Павла. Коли Діана обережно вийшла з карети, її приголомшлива сукня була явлена світу. ЇЇ восьмиметровий шлейф утримували три подружки нареченої. Діана та її гордий, але дещо збентежений батько повільно пройшли до вівтаря, де чекав свою суджену принц Чарльз.Церемонію вінчання проводив архієпископ Кентерберійський Роберт Рансі. Відповіді нареченого і нареченої &amp;quot;Я згоден&amp;quot; і &amp;quot;Я згодна&amp;quot;, посилені динаміками, пролунали далеко за межами собору. Після цього у відкритому ландо молодята вирушили в Букінгемський палац, а навколо них майоріло море британських прапорців, піднятих у привітанні тисячами людей.У палаці все було готово для традиційного фотографування на пам`ять, яким керував знаменитий фотограф - лорд Патрік Лічфілд, двоюрідний брат королеви. Зроблені ним фотографії незабаром обійшли весь світ. У супроводі членів королівської родини щаслива пара показалася на балконі. Варто було їм відійти вглиб палацу, як їх повертали захоплені крики людей. Коли молодята з`явилися на балконі вчетверте, у натовпі почали скандувати: &amp;quot;Поцілуйте її!.. Поцілуйте її!.. &amp;quot;. Згодом архієпископ Рансі сказав про цю хвилюючу хвилину: &amp;quot;Саме з таких подій і створюються казки&amp;quot;.Удень, після весільного сніданку, Чарльз та Діана виїхали з Букінгемського палацу на вокзал &amp;quot;Ватерлоо&amp;quot;. Там молодята сіли в королівський потяг, який вирушив у Брондландс, графство Гемпшир, де почався їхній медовий місяць.У цей день народилися:1817 - Іван Айвазовський (Ованес Айвазян), відомий російський художник-мариніст (пом. 1900). Навчався він спочатку в сімферопольській гімназії, а потім в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Після її закінчення молодий художник багато подорожував, відвідав Англію, Іспанію, Німеччину, пізніше побував на Близькому Сході, в Африці, Америці. У 1839 році на прохання генерала М. Раєвського Айвазовський написав картину &amp;quot;Десант загону в долині Субаші&amp;quot;, яка була придбана Миколою I. У 1844 році художник отримав місце живописця Головного морського штабу.Хоча Айвазовський виконав чимало &amp;quot;суто земних&amp;quot; пейзажів, серед яких виділяються українські і кавказькі краєвиди, він писав переважно морські пейзажі. Однією з найвідоміших картин художника є &amp;quot;Дев`ятий вал&amp;quot;. Багато своїх робіт він присвятив подвигам російських моряків - &amp;quot;Чесменський бій&amp;quot;, &amp;quot;Наваррінський бій&amp;quot; тощо. Загалом Айвазовський написав понад 6000 робіт і завоював світову славу як художник-мариніст. За життя Айвазовського відбулося понад 120 виставок його картин у різних країнах світу.У 1847 році він став професором Петербурзької Академії мистецтв, також був членом кількох європейських академій. З 1845 року художник жив у Феодосії, де заснував школу мистецтв і галерею, яку згодом заповів Феодосії. Саме в Феодосійській картинної галереї ім. Айвазовського найповніше представлена творчість великого художника.Айвазовський залишив слід в історії і як меценат. Популярність художника принесла йому солідний капітал, і він щедро використав його на благодійні цілі. На гроші Айвазовського було збудовано будівлю археологічного музею в Феодосії, проведено велику кількість робіт із благоустрою міста, будівництва порту і залізниці.1865 (145 років тому) - Андрій Шептицький (Роман Марія Олександр граф Шептицький), церковний діяч, митрополит, предстоятель Української греко-католицької церкви в 1901-1944 роках. Він походив з аристократичного польського роду, закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету, був доктором права. Під час навчання їздив до Італії, де був прийнятий Папою Левом XIII, а також до Росії (до Києва і Москви), де спілкувався із представниками українського націоналістичного руху.28 травня 1888 року Шептицький прийняв чернецтво. Вивчав філософію і теологію у Кракові, отримав ступінь доктора. З серпня 1892-го був священиком у Перемишлі, а потім у Добромілах. З 1899-го - єпископ Станіславський, з грудня 1900-митрополит Галицький, архієпископ Львівський і єпископ Кам`янець-Подільський.Шептицький активно займався політикою, був депутатом Галицького сейму, членом австрійської Палати панів. У 1906 році на чолі делегації мешканців Галичини звернувся до імператора Франца-Йосипа І із проханням про надання українцям рівних прав з іншими підданими імперії. Видатний діяч міжнародного українського руху, Шептицький користувався величезним авторитетом серед української діаспори в усьому світі.У 1910 році він їздив до США, де займався організацією емігрантів із Галичини. Відвідав 21-й Євхаристійний конгрес, який проходив у Монреалі.Під час Першої світової війни після взяття Львова російськими військами в 1914 році був заарештований за звинуваченням в антиросійській агітації і висланий углиб Росії. Перебував у засланні в Києві, Новгороді, Курську, а потім в ув`язненні у Спасо-Євфимівському монастирі в Суздалі.Після Лютневої революції був звільнений із заслання. Став ініціатором створення в березні 1917 року в Петрограді Синоду Російської католицької церкви, а 29-31 травня скликав Собор Російської греко-католицької церкви (РГКЦ), призначивши своїм екзархом у Росії ієромонаха Леоніда Федорова.Наприкінці 1917 року Шептицький повернувся до Львова, де активно підтримав ідею створення незалежної української держави.У 1918-19 роках - член Української Національної Ради, був інтернований польською владою і після звільнення у грудні 1920-го залишив Галичину. У березні 1939 року Шептицький здійснив спробу проголосити незалежність Карпатської України, а після окупації Західної України радянськими військами в 1940 році привселюдно відрікся від своїх антирадянських проповідей і закликав до співпраці з комуністами. Діяльність Шептицького в роки Другої світової війни неоднозначна. Можливо, на його позицію щодо окупаційної влади вплинула політика радянської влади на території Західної України у 1939-41 роках. У перші дні війни митрополит став на шлях співпраці з окупаційною владою. 1 липня 1941 року, на наступний день після заняття Львова німецькими військами, Шептицький звернувся до пастви, яку закликав до беззастережного послуху і співпраці з окупантами. 23 вересня 1941 року після взяття Києва направив Гітлеру вітального листа, в якому привітав фюрера як &amp;quot;непереможного полководця незрівнянної і славної німецької армії&amp;quot;. Водночас Шептицький виступав проти знищення євреїв, міжнаціональної ворожнечі і, ризикуючи життям, сам брав участь у порятунку понад сотні єврейських дітей і кількох сімей єврейських рабинів, розпорядившись сховати їх у своїй резиденції, монастирях і церквах єпархії. У 1944 році Шептицький закликав керівників ОУН не припиняти боротьби проти СРСР ні за яких умов, а у разі відходу німців з України розгорнути партизанську війну. Проте відразу після входження до Львова Радянської армії він надіслав Сталіну вітальне послання, а потім і делегацію, яка &amp;quot;вірнопідданськи&amp;quot; відвідала Московську Патріархію і Верховну Раду СРСР. 1945 (65 років) - Мірча Луческу, румунський футболіст і футбольний тренер, з травня 2004 року головний тренер ФК &amp;quot;Шахтар&amp;quot; (Донецьк), з яким виграв останній Кубок УЄФА. Народився в Бухаресті, футбольну кар`єру почав із виступів за &amp;quot;Динамо&amp;quot; (Бухарест). У збірній Румунії зіграв 74 матчі, забив 9 голів. У 1977 році перейшов як граючий тренер до провінційного клуб &amp;quot;Корвінул&amp;quot; (Хунедоара). У перший же сезон команда вийшла в елітний дивізіон. У 1982 році Луческу запропонували стати тренером національної збірної Румунії. У відбірковому турнірі команда обіграла збірні Швеції, Чехії та Італії і потрапила на Чемпіонат Європи. У Франції збірна з мінімальним рахунком поступилася Португалії і збірній ФРН. З 1986 року Луческу працював тренером в Італії та Туреччині. З 2004 року він головний тренер ФК &amp;quot;Шахтар&amp;quot;. 20 травня 2009 року &amp;quot;Шахтар&amp;quot; під керівництвом Луческу виграв останній в історії розіграшу Кубок УЄФА. На знак високої оцінки тренерської діяльності Луческу відзначений урядовими нагородами Румунії та України, визнаний кращим тренером України сезону 2008-2009 років. 1954 - Ігор Крутой, російський композитор, народний артист Росії, власник продюсерської фірми &amp;quot;АРС&amp;quot;, незалежного агентства з авторських прав (НААП), телеканалу &amp;quot;Муз-ТВ&amp;quot; і радіостанцій &amp;quot;Love-радіо&amp;quot; та &amp;quot;Радіо Дача&amp;quot;, телевізійного фестивалю &amp;quot;Пісня року&amp;quot;, один із творців фестивалю &amp;quot;Нова хвиля&amp;quot; в Юрмалі, музичний продюсер російської &amp;quot;Фабрики зірок-4&amp;quot;. Народився в Кіровоградській області, з дитинства цікавився музикою, навчався в музичній школі, виступав у складі шкільного ансамблю, граючи на баяні. Згодом навчався на теоретичному факультеті Кіровоградського музичного училища. Закінчивши його в 1974 році з відзнакою, намагався вступити до Київської консерваторії, однак провалився на іспиті з історії КПРС. Після цього рік викладав музику в сільській школі. У 1979 році Ігор Крутой закінчив Миколаївський музично-педагогічний інститут, де вчився на диригентсько-хоровому відділенні. Під час навчання в Миколаєві він грав на танцях, підробляв у ресторанах, працював у філармонії. У 1979 році Крутого запросили в Московський концертний оркестр &amp;quot;Панорама&amp;quot;, а в 1980-му він перейшов на роботу у ВІА &amp;quot;Блакитні гітари&amp;quot;. Наступного року його запросили на роботу спочатку піаністом, а потім керівником ансамблю Валентини Толкунової. Перший великий успіх прийшов до Крутого в 1987 році, коли він написав пісню &amp;quot;Мадонна&amp;quot;, яку виконав його давній друг ще по роботі в Україні Олександр Сєров. Далі для Сєрова композитором були написані відомі пісні &amp;quot;Музика вінчальна&amp;quot;, &amp;quot;Як бути&amp;quot;, &amp;quot;Ти мене любиш&amp;quot;. Згодом пісні Ігоря Крутого в різний час виконували такі відомі естрадні артисти як Алла Пугачова, Ірина Аллєгрова, Валерій Леонтьєв, Лайма Вайкуле, Ігор Ніколаєв, Філіп Кіркоров, Крістіна Орбакайте, Софія Ротару, Микола Басков та ін.З 1989 року, крім творчої, Крутий починає активно займатися і продюсерською діяльністю. Він очолив фірму &amp;quot;АРС&amp;quot;, яка незабаром стала однією з найбільших концертно-продюсерських організацій Росії. У цей день померли: 1999 - Анатолій Солов`яненко, видатний український оперний співак (лірико-драматичний тенор), народний артист СРСР, народний артист України. Народився в Донецьку, навчався в Донецькому політехнічному інституті (ДПІ). Потім брав уроки вокалу в заслуженого артиста України Олександра Коробейченка. Десять років наполегливих спільних занять стали прологом до тієї сенсації, яку створив Солов`яненко в 1962 році на огляді народних талантів у Києві. Вельми компетентне журі, до якого входили видатні українські співаки, з подивом слухали виступ молодого гірського інженера. Він упевнено і професійно виконав твори, що належать до світового тенорового репертуару. І в 1962 році Анатолій був прийнятий стажистом у Київський театр опери та балету. Цілком закономірною стала і його перемога в конкурсі молодих вокалістів на право стажуватися в міланському театрі &amp;quot;Ла Скала&amp;quot;, де він пропрацював три роки. З 1965-го Солов`яненко - соліст Київської опери. Кілька сезонів він виступав у нью-йоркській &amp;quot;Метрополітен-опера&amp;quot;. Анатолій Солов`яненко став першим радянським тенором, який отримав запрошення співати в цьому провідному театрі США. За 30 років роботи солістом Державного академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка Солов`яненко заспівав 18 партій. У репертуарі співака було багато концертних програм, складених із творів російських, українських та зарубіжних авторів. Він записав 18 грамплатівок з аріями, романсами, українськими та російськими народними піснями. 2006 - Володимир Дахно, український режисер анімації, відомий створенням серії мультфільмів &amp;quot;Козаки&amp;quot;. Народився він у Запоріжжі, закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. На студію &amp;quot;Київнаукфільм&amp;quot; прийшов у 1962 році, де почав свій шлях у кінематографі як художник-мультиплікатор. Перша робота режисера Володимира Дахна створена ним у 1967 році - мультфільм &amp;quot;Як козаки куліш варили&amp;quot;. Усього в його активі 23 фільми, в тому числі 9 серій &amp;quot;Козаків&amp;quot; та &amp;quot;Енеїда&amp;quot;.
]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218258/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218258/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817702.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>&quot;Чужа&quot; і ще четверо, теж чужих</title>
    <pubDate>Wed, 28 Jul 2010 17:32:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817701.jpg" length="">Рецензія на російський фільм про українських гопників]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
&amp;quot;Что мои четыре мушкетера без Миледи?&amp;quot; – подумал Дюма-отец и ввел в уже написанный роман образ коварной женщины.

&amp;quot;Что моя шмара без четырех ублюдков?&amp;quot; – подумал автор таких себе
романов Владимир &amp;quot;Адольфович&amp;quot; Нестеренко и ввел в сюжет так себе романа
четверых так себе героев.

&amp;quot;Что его шмара и ее четыре ублюдка без моего гениального видения?&amp;quot; –
подумал режиссер Борматов и решил сделать кино, какое получится,
другого все равно никто не предлагает снять.

&amp;quot;Что все они без моих денег?&amp;quot; – иронично заметил Константин Эрнст и подмахнул смету на производство фильма &amp;quot;Чужая&amp;quot;.

Вот такое вступленьице получилось...

В нашей стране много кинотеатров. В большинстве из них – два-три зала.
То есть – на лицо возможность показывать много кинолент одновременно.
Зрителю грех жаловаться на репертуар. Другой вопрос – чем напичкали сам
репертуар? Да всем подряд! Залов-то много, показывать есть где. Таким
образом, на наши экраны и просачиваются работы типа &amp;quot;Чужой&amp;quot;. Фильм
российских кинематографистов. Но об этом позже.

Сюжет простой. Бандиты, начало 90-х. Ах да! Титры! Заглавные титры.
Авторы фильма решили зрителя ими не утруждать. Названия ленты нет, как
и фамилий исполнителей главных ролей и режиссера. Вместо всего этого
показана фраза, окунающая нас в место и время действия: &amp;quot;Украина.
Сентябрь 1993&amp;quot;. 

А вот теперь уже - бандиты. Одни против других. Стрельба. Кого-то не
добили контрольным выстрелом в череп, и он достался ментам. Органы,
понятное дело, схватили исполнителя плохих контрольных выстрелов.
Избили его для порядка, пошли на перекур. Он расколется, как пить дать!
Это понял авторитет по кличке Рашпиль (очевидно, фанат мультика
&amp;quot;Приключения Васи Куролесова&amp;quot;, который тоже не без Рашпиля). Он-то и
оправил четырех верных архаровцев-мушкетеров в Чехию, Прагу – найти и
вернуть в Украину сентября 1993-го года сестру захваченного ментами
исполнителя плохих контрольных выстрелов. Она и есть - Чужая. Это
кличка. А это все – завязка. Далее – перипетии. В Праге бандиты
постреляли, подрались, потом опять постреляли, разобрались, как смогли,
с сутенерами-наркоманами и сутенерами-цыганами, нашли объект и
засобирались на Родину, но... сильно уж пошумели. Одного из
брател-мушкетеров ранили, и он был оставлен на чистых пражских улицах
то ли умирать, то ли лечиться. А чешские органы не дремлют и уже ищут
беспредельщиков! Надо рвать когти, да как? Главный из бандюков (кличка
Малыш) решает уходить по одному, а Чужую отправляет вместе со своим
корешем – Шустрым. Тоже кличка. В этом фильме вообще все с кличками –
конъюнктура такая. Бандиты. Ну что с них возьмешь? Но, об этом позже. 
По дороге домой Чужая соблазняет Шустрого и переманивает на свою
территорию. Зрителю как-то сразу становится понятно – она девка крутая,
тертая калачиха. Попав под влияние сомнительной сексуальности главной
героини, бандит Шустрый убывает своих корешков (2 трупа), по прибытию,
то есть в Украине, грабит воровской общаг (обошлось без трупов, но с
пытками) и самым наглым образом мочит Рашпиля, которого зрителю
нисколечко не жалко (тоже два трупа, а не один, как подумали многие.
Рашпиль был с охранником!). Ключевой момент финала - раненное
шесть-семь раз туловище Рашпиля никак не хочет умирать. Это все
наркотики, которых в помянутом туловище через край! Так вот,
замоченный, казалось бы, авторитет, неожиданно вскидывает голову и
одним метким выстрелом нейтрализует своего палача, Шустрого. Чужая,
конечно, пыталась оживить своего подельника слезами и поцелуями, но тут
послышался вой милицейских сирен (и откуда они только берутся?) и
пришлось уносить ноги! Чужая их унесла. Но только свои. Раскинувшиеся в
разные стороны ноги ее дружка так и остались лежать на холодном
асфальте. 

Но и это еще не финал! Прыгаем через время – год 1998. Бандитизм уже не
тот. Кто был неимоверно крут в 93-м, стал простым крутым в 98-м. К
одному такому деятелю клубного масштаба обращается единственный
оставшийся в живых мушкетер из числа братков (помните, его оставили в
Праге то ли лечиться, то ли умирать). Он – всадник мести, бритый
апокалипсис. Кличка его Сопля, согласитесь, не самая подходящая для
автора последнего в фильме выстрела, решающего. В кого? Тут и думать
долго не придется, в нее – родимую, в Чужую. Она уже не та шмара, что
раньше, а успешная бизнес-шмара - владелица клубов, заводов и хором с
обслугой, в которых, собственно, решающий выстрел и прозвучал. Пиф-паф,
о-йо-йо-й, умирает зайчик мой, ну и пусть... 

А в это время, в тюрьме, переговариваются между собой за жизнь брат
главной героини (с которого все и началось) и любовник главной героини
(которым все продолжилось). Мол, как оно? Мол, так оно. Такая вот
история. Ну и финальные титры. Раз не было заглавных, то эти должны
быть о-го-го! Актеров оттитровали на фоне героев в образах жмуриков и в
антураже морга. Еще бы! С этого надо было начинать... Тут зритель как
бы сам должен понять правду жизни - все умерли, потому что плохиши? Это
некий момент компенсации от авторов фильма за все показанное раньше, но
момент этот, откровенно говоря, слабенький. Облегчение и чувство, что
наконец-то все закончилось, не наступает даже на следующий день после
просмотра.

Теперь о фильме. Авторы очень хорошо воссоздали атмосферу бандитской
среды. Все герои общаются на уличном сленге, периодически с матами. Не
так, чтобы пестро, но есть матюк, куда без него? Если вы махровый
интеллигент, то советую запастись словарем фени. Услышали незнакомое
слово, поставили на паузу, обратились к толкователю, поняли смысл,
продолжили просмотр. Ну, а если вы махЕровый интеллигент, то легко без
словаря обойдетесь. Подросткам об этом фильме не говорите. Даже чужим,
соседским. Вам же потом хуже будет!

Далее - серьезнее. Все аннотации киноленты начинаются со слов: &amp;quot;Киев,
начало девяностых&amp;quot;, и далее по содержанию. В самой &amp;quot;Чужой&amp;quot; мать городов
русских как место действия не показано. Планов Киева нет, что, с одной
стороны – хорошо, а с другой – титры ведь топором не вырубишь? Написали
Украина, значит - Украина. Киев, значит - Киев! Но почему он!!! Что,
Киев 93-го года был центром славянского бандитизма? Ну да, грешки
местами имелись, время было такое... но так чтобы стать столицей
криминала – нет, ребята, не было такого! Посему возвращаемся на начало
фильма с четким желанием вырубить буквы &amp;quot;У К Р А И Н А&amp;quot; к чертовой
матери, а они все равно не вырубаются! Фильм &amp;quot;Чужая&amp;quot; - на 100%
российская работа. Тогда тем более, вопрос: почему Украина? Не
Ярославль, не Тверь... не эти Люберцы известные на весь мир своими
качками? Не они, а мы! Точно мы? Да, вы, украинцы, хохлы, - снова и
опять, и уже настойчивее.

При всем этом в фильме по-украински не говорят ни слова. Как язык
украинский упоминается – однажды. Надпись надо сделать на траурном
венке. Герои просят написать ее по-украински, но чешскими буквами,
такими, с птичками наверху, знаете? Другой излюбленный русскими
братьями повод смеха над нами - это суржик, непонятная смесь русского и
украинского языков, на котором сейчас Азаров пытается говорить, но тоже
неудачно. Так вот, и суржика в фильме нет! Есть великий и могучий,
усиленный феней, уличным сленгом и матюками. Все! И от такой картины
украинскому зрителю должно быть, мягко говоря, неуютно.

Ведь в фильме однозначно показано – что и кто такие украинцы? Это
ребята в кожанках и с волынами. Мочат братков и нормальных людей, 
матюкаются, наводят шороха в Европе, матюкаются, возвращаются восвояси
(здесь европейцы вздыхают с облегчением), опять стреляют и матюкаются.
Картина не самая симпатичная, но фильм-то рассказывает, извините, о
нас! Кто-то сейчас крикнет громко: да ну, ребята, многие знают кругом,
что мы не все – ТАКИЕ! Да, знают, согласится автор, но где тогда
нормальные люди в рассматриваемом фильме? Где эти человеки, вызывающие
симпатию? Нет их. Есть только братва, пара-тройка пострадавших от них и
еще братва, но уже других национальностей. А теперь на секундочку
представьте себе этот фильм, а он свежий – за июль 2010 года, в
репертуарном списке одного, второго, третьего европейского фестиваля...
Представили? А теперь американского представьте. Что думаете, Костя
Эрнста денег пожалеет вывезти его и показать зарубежному зрителю? Не
пожалеет! А даже если бы пожалел, то Кремль бы помог - они ведь,
как-никак, дружат с Костей Эрнстом. Смотрит такую &amp;quot;Чужую&amp;quot; европеец,
американец и понимает – вот они, возможные будущие жители Евросоюза,
накаченные бритые ребята с волынами под кожанками и подружками -
проститутками. Да, имидж еще тот... у нас с вами вырисовывается.
Спасибо Константину Эрнсту!

Опять же название. &amp;quot;Чужая&amp;quot;. Это не просто слово, а шифровка какая-то.
Так сразу и не поймешь... Газеты почитаешь,
Януковича-Азарова-Табачника-Кирилла-Путина-Медведева послушаешь, так
как будто дружим мы! Братские отношения у нас, которые ни водой, ни
водкой, ни газом, ни нефтью не разлить... а тут? Чужая! Берите больше –
чужие! Мы все! А здесь опять этот &amp;quot;кто-то&amp;quot; громко крикнет: &amp;quot;Не все мы
чужие! У многих из нас там, в России – родня! Не в Кремле, конечно, по
округе, но мы повязаны родственно!&amp;quot; Да, согласен. Тогда зачем это кино?
Кому нужна экранизация истории, написанной Владимиром &amp;quot;Адольфовичем&amp;quot;
Нестеренко? Выходит, что кому-то таки нужна! Кино, оно ведь только
кажется искусством, необходимым для комфортного приема в пищу попкорна.
На самом деле – это пропаганда, как говорил в далеких двадцатых годах
двадцатого века человек, похожий на Гошу Куценко, некто Ульянов-Ленин,
поселившийся на века в мавзолее, Красная площадь, Москва, Кремль.
Даже если вы не заметили политики в какой-то конкретной ленте, не
переживайте – она там точно есть! Надо просто отставить в сторону
поджаренные кукурузные зерна и задуматься... тогда точно заметите.

Напоследок о художественной ценности фильма &amp;quot;Чужая&amp;quot;. Ее (ценности, то
есть) не густо. Фильм является жанровым продолжением эпоса &amp;quot;Бригада&amp;quot; в
купе с бандитскими экшенами &amp;quot;Бумер&amp;quot; и &amp;quot;Антикиллер&amp;quot;. Бандиты, менты,
оружие – ключевые персонажи этих лент. Ну, женщины попадаются иногда –
не всегда одетые, что плохо, потому что большинству из них костюм Евы
не подходит по фигуре. Все эти ленты бандитского содержания относятся к
направлению так называемой &amp;quot;русской чернухи&amp;quot;, зародившейся в конце 80-х
годов прошлого века. &amp;quot;Меня зовут Арлекино&amp;quot;, &amp;quot;Интердевочка&amp;quot;, &amp;quot;Фанат&amp;quot; -
это первые ласточки жанра сильного героя/героев из жестокой среды
обитания и с его/их летальными исходами ближе к финалу. Русские, как
говорится, подсели на этот жанр. Он ими достаточно сильно востребован,
потому что и жизнь такая у них, чернушная. Посмотрел кино, накатил и,
не выходя из состояния запоя, – смотришь новое творение. Не было бы
запроса от людей, русских людей, появлялись бы всякие &amp;quot;Груз 200&amp;quot; и
&amp;quot;Чужая&amp;quot;? Куда там!? Запрашивали бы мелодрамки, мюзиклы и комедии.
Другой фактор существования этого жанра – его эксклюзивность. ТАКОЕ
кино снимают только в России!  Если какой-то француз (Одиар) или
датчанин (Триер) берется за драму – социальную, криминальную – не
важно, то как бы они не старались, так черно, как у русских, все равно
не выйдет. В деле очернения и опустошения жизни российские
кинематографисты вне конкуренции. Вот и пользуются этим. А зря.

Исходя из этого, напрашивается вывод: &amp;quot;Чужая&amp;quot;, скорее всего, не
последняя лента подобного жанра, содержания и направленности. Будут и
другие &amp;quot;чужие&amp;quot;, но будут ли они чужими украинского происхождения?
Поживем - увидим. 

]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218228/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218228/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817701.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>culture</category>
  </item>
  <item>
    <title>Януковича чекає доля Калігули</title>
    <pubDate>Wed, 28 Jul 2010 17:00:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817700.jpg" length="">&quot;Можливо, вони по-новому побачать обличчя президента і навіть встановлять у своїх кабінетах копії бюста...&quot;]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Як відомо, нещодавно заступник глави АП Ганна Герман порівняла Віктора Януковича з Аполлоном, cином богині Латони і Зевса, братом-близнюком Артеміди, онуком титанів Кея і Феби. На ювілей вождя його вірна партійна соратниця піднесла символічний подарунок - гілочку лавру.Інша полум`яна прихильниця Віктора Януковича, Лариса Скорик, невдовзі після виборів побачила у своєму кумирі представника вищого стану. Фахівець у галузі фундаментальних будов зазначила: &amp;quot;... Я як архітектор за абрисом і поворотом голови, за формою рук можу досить багато зрозуміти про генеалогічне древо... Його будова, тектоніка, якщо на те пішло, свідчать про належність до вищого стану...&amp;quot;.Торговець книгами з київського ринку на Петрівці Геннадій Чуйко, який зцілився від чоловічого недуги - імпотенції, розповів газеті &amp;quot;Сегодня&amp;quot;, що президент зі старого роду шаманів. Зі слів 65-річного пенсіонера, якщо прочитати прізвище президента навпаки, вийде Чивокуня. &amp;quot;Схожим чином звали і домовика з мультфільму (Нафаня), і багатьох відомих у народній мудрості шаманів. Я прочитав це і вирішив лікувати, адже гени шаманів передалися і президентові &amp;quot;, - зазначив пенсіонер.А ось луганський скульптор Микола Шматько побачив президента Віктора Януковича в образі римського імператора Калігули.Скульптор навіть вирізав бюст Януковича в мармурі за його фотографіям і призначив презентацію роботи на наступному тижні. Преса писала, що на створення скульптури президента художника надихнув бюст Калігули.Те, що Янукович постане в образі Калігули, Шматько не спростовує. Він сподівається, що його роботу оцінять не лише глядачі, а й чиновники.&amp;quot;Можливо, вони по-новому побачать обличчя президента і навіть встановлять у своїх кабінетах копії бюста, а хтось, мабуть, і оригінал&amp;quot;, - сказав скульптор.&amp;quot;У нас же портрети тримають у кабінетах. Нічого, якщо б вони і бюст такий мали, але тільки з такою задумкою, з якою я відобразив Януковича, тому, можливо, і вони інакше стали б думати &amp;quot;, - додав він.Слід зазначити, що Калігула, він же Гай Юлій Цезар Август Германік, на початку свого правління демонстрував благочестя. Абсолютно несподівано відплив на Пандатарію і Понці, до місць вигнання своєї матері Агрипини та брата Нерона. Він перевіз їхній прах до Риму і поховав їх з усіма почестями в мавзолеї Августа.Через 8 місяців Калігула несподівано на щось захворів (імовірно, на енцефаліт, за Светонієм – на епілепсією, що викликала органічне ураження мозку; за іншою версією, позначилися психічні переживання дитинства). Після одужання поведінка Гая кардинально змінилося. Калігула примусив вчинити самогубство спочатку Макрона, потім батька своєї першої дружини - Марка Юнія Силана, а пізніше стратив Гемелла за нібито підозріле ставлення до Цезаря (на одному з бенкетів Калігула стверджував, що від Гемелла пахло ліками-протиотрутою). Через два роки був страчений кузен Калігули Птолемей, римський правитель Мавританії, через те, що він почав носити імператорську прерогативу - пурпуровий плащ.У лютому-березні 40 року Калігула почав готуватися до походу на Британію. За різними оцінками, було зібрано від 200 до 250 тис. солдатів. Проте війська, досягнувши узбережжя Ла-Маншу, встали, облогові й метальні машини було встановлено вздовж берега: розпорядившись віддати бойовий сигнал, Калігула чомусь наказав легіонерам збирати у свої шоломи і туніки раковини та мушлі як &amp;quot;дар океану&amp;quot;.Калігула загинув від рук палацових змовників.Дата вбивства була призначена на Палатинські ігри, 24 січня 41 року. Дорогою до лазні Гай отримав несильний удар між шиєю і плечима і спробував бігти, але один із заколотників, Сабін, завдав йому другого. Змовники оточили Гая, й інший змовник Херея крикнув Сабіну формулу, що традиційно використалася при жертвопринесенні - &amp;quot;hoc age&amp;quot; (роби це), після чого Сабін завдав чергового удару у груди. Після того, як один із кинджалів потрапив у щелепу, Калігулі завдали ще низку ударів уже по мертвому тілу.За свідченням Светонія, останніми словами Калігули були: &amp;quot;Я живий ще&amp;quot;, змовники ж, добиваючи імператора, завдали йому близько тридцяти ударів, підбадьорюючи один одного криком: &amp;quot;Бий ще!&amp;quot;. 
]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218222/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218222/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817700.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>На осінніх виборах Одеса перетвориться в &quot;гарячу точку&quot;</title>
    <pubDate>Wed, 28 Jul 2010 13:35:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817699.jpg" length="">Марков закликав Російську Федерацію &quot;ввести свої війська в Одесу&quot;, оскільки вона - &quot;також місто-герой&quot;, і один із перших міст-героїв покійного Радянського Союзу, а тому &quot;має право (!)утримувати (!) російську військово-морську базу!&quot;
]]></description>
    <fulltext><![CDATA[Один із нових абонентів Світової мережі миттєвих повідомлень зі скромним нікому Kremlin Russia нещодавно вбив наповал бувалих фахівців із Цхінвалі і Чорноморського флоту заявою про державну приналежність мільйонної Одеси. &amp;quot;Ви все правильно говорите... Ми Вас дуже любимо і поважаємо. Коли Ви нас заберете до себе - до Росії?! З повагою, Одеса, укр.&amp;quot;, - поцікавився невідомий провокатор. У відповідь президент Російської Федерації Дмитро Медведєв повідав: &amp;quot;Так забрали вже&amp;quot;. У такій надмірно своєрідній постановці питання про частину української суверенної території, на яку, здавалося б, Росія ніколи відкрито не претендувала, немає ні частки іронії Медведєва. Від того ж, що вітчизняний МЗС визнав необхідним не помітити чергового, але цього разу, достатньо принципового, агресивного випаду Медведєва відносно України, і замість цього захопився багатогодинними затриманнями європейських дипломатів і блокуванням рахунків іноземних добродійних фондів, проблема тільки посилюється.У нас є обширні підтвердження експансіоністських планів російської держави відносно південної частини України. Скажемо більше, теоретична підготовка до поглинання історико-географічної області, що іменується російськими історичними джерелами і сучасною публіцистикою як &amp;quot;Новоросія&amp;quot;, закінчилася.Попереду нас чекає фаза активних дій, приводом для яких стануть чергові місцеві вибори 31 жовтня 2010 року.І перші підсумки поїздки справжнього, а не уявного, на відміну від того ж Kremlin Russia aka Дмитро Медведєв, правителя Російської Імперії, пана Володимира Гундяєва до Одеси, зайвий раз служать яскравим тому підтвердженням. Загальнообов`язковий перехід документообігу і суспільного життя на російську мову за вказівкою згори, арешт сервера єдиної в місті опозиційної газети.Доктрина &amp;quot;Новоросії&amp;quot;Доктрина &amp;quot;істинно російського&amp;quot; етнічного і державницького походження &amp;quot;Новоросії&amp;quot; не нова. І ми зараз не заглиблюватимемося в нескінченні наукові дискусії й дослідження. Для нас важливе інше - наскільки серйозно російські офіційні аналітичні центри і спецслужби розглядають можливість поглинання українського причорномор`я і що ними для цього робиться.Ідеологію підтримки проросійських регіональних сепаратистських рухів на території іноземної держави Україна розробляє заступник директора Інституту країн СНД (РФ) Костянтина Затуліна, завідувач відділом України Інституту Кирило Фролов. Він забезпечує роботу аналітичної групи Інституту і керує спільними проектами з Московською Патріархією.У структурі Інституту за кримський напрям відповідає Затулін, по Закарпаттю (&amp;quot;карпатороси&amp;quot;) і Одесі (&amp;quot;новороси&amp;quot;) працюють одні і ті ж фахівці - кадровий офіцер СВР Костянтин Крилов, одесит Віктор Мілітарьов і особисто Фролов. У їх підпорядкуванні перебувають десятки підставних громадських організацій і землячеств в обох країнах. Інформаційна і матеріальна підтримка надається російським МЗС, а також УПЦ-МП.22 серпня 2006 року в статті &amp;quot;Від &amp;quot;Не Росії&amp;quot; до &amp;quot;Антіросії&amp;quot;. П`ятнадцять років &amp;quot;незалежності&amp;quot; пан Фролов, якому на той момент був заборонений в`їзд до України, виклав санкціоноване Кремлем бачення поняття &amp;quot;Новоросія&amp;quot;. Як то кажуть, що таке &amp;quot;Новоросія&amp;quot; і що з нею робити?&amp;quot;Це територія Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської і Одеської областей, колонізованих імператрицею Катериною Великою вихідцями з великоросів (Костромської, Калузької та ін. губерній) і  яка іменувалися Новоросією, була приєднані до України більшовицьким режимом волюнтаристським шляхом. Катерина Велика вважала, що столиця Російської імперії має бути в Єкатеринославі або Херсоні. В Одесі був створений Новоросійський державний університет. У 1920-ті роки більшовиками була проведена перша насильницька українізація, що стала геноцидом російської більшості цих територій&amp;quot;, - старанно пояснює Фролов.За словами Фролова, якісь &amp;quot;юридичні&amp;quot; підстави для відторгнення від України у &amp;quot;Новоросії&amp;quot; більше ніж є. &amp;quot;Діагноз українській державі - його глибокий розкол між південним Сходом, Центром і Заходом, коріння якого лежить в історії і культурі - землі Донбасу, Криму і Новоросії не належали історичній Малоросії, вони були передані УРСР більшовиками&amp;quot;, - робить висновок московський політтехнолог.На цьому теорія закінчувалася і починалася практика. Проте, з практикою у агентури СЗР в Одесі завжди було туго. Окрім як &amp;quot;Единого отечества&amp;quot; чи то священика, чи то диякона етнічної Молдавії Андрія Каурова більше не на кого було покластися. Тому в Москві не здивувалися, коли в тому ж 2006 році  з вуст Фролова пролунав заклик провести &amp;quot;з`їзд депутатів усіх рівнів Донбасу, Криму і Новоросії&amp;quot;, який залишився абсолютно непоміченим навіть для провінційних ЗМІ.Проходить два роки. З`являється поможи-хлопчик Ігор Марков на чолі підставної проросійської партії &amp;quot;Родина&amp;quot;, курируваної українськими спецслужбами. Хороший організатор, мільйонер, учасник бойових дій в сусідній Молдові.Ще через два роки, з втратою батьками-засновниками очолюваного ним політпроекту якої-небудь ваги в &amp;quot;Конторі&amp;quot; на Володимирській, 33 (Київ) і на Єврейській, 43 (Одеса), Марков переходить до постійної співпраці з росіянами. Раніше він не міг собі дозволити подібної розкоші у зв`язку із зобов`язаннями перед українськими властями.Гостросюжетний сценарій для ОдесиПро свою повну готовність співробітничати аж до участі в силовому захопленні влади в регіоні Марков відкрито заявив 9 травня 2010 року. Він закликав Російську Федерацію &amp;quot;ввести свої війська до Одеси&amp;quot;, оскільки вона - &amp;quot;теж місто-герой&amp;quot;, і одне з перших міст-героїв покійного Радянського Союзу , а тому &amp;quot;має право (!) утримувати (!) російську військово-морську базу!&amp;quot;.Про те, що Кремль планує розмістити бази російського ВМФ в Одесі в квітні 2010 року також писала &amp;quot;Независимая газета&amp;quot;. Тому такий дивний &amp;quot;збіг&amp;quot; у настроях лідера &amp;quot;Батьківщини&amp;quot; і планах російського Генштабу, судячи з усього, &amp;quot;збігом&amp;quot; зовсім не є. Про те ж, що небезпека розгортання подібного сценарію дуже велика, свідчить також зростаюча популярність Маркова серед проросійськи налаштованої еліти міста Одеси. Як відзначають наші джерела, правою рукою Маркова в антиукраїнській політиці є цілком респектабельний джентельмен, президент тамтешнього &amp;quot;Російського клубу&amp;quot;, керівник Добродійного фонду ім. Преподобного Серафіма Соровського Сергій Продаєвич. Компанію йому складає брат Сергія Продаєвича, скандальний глава Одеського господарського суду Валентин Продаєвич, а також молодий бізнесмен, вихідець із впливової сім`ї Олександр Ровінський.Член Партії регіонів, депутат Одеської міськради Ровінський очолює ТОВ &amp;quot;Юридичне охоронно-детективне агентство &amp;quot;Союз&amp;quot;&amp;quot;, що перебуває в орбіті власника сміттєприбиральної кампанії &amp;quot;СОЮЗ&amp;quot; Ігоря Маркова.Приватні поїздки до Росії забезпечили Маркову широкі зв`язки з тамтешніми VIP-персонами і серйозний імідж перспективного проросійського політика. Почесним президентом створеної ним міжнародної громадської організації &amp;quot;Російський клуб&amp;quot; є перший секретар Союзу кінематографістів Росії, актор Михайло Пореченков.Всі ці статусні речі просто необхідні Маркову на випадок приходу до влади в Одесі і подальшого звернення до російського керівництва по допомогу у вирішенні конфлікту з офіційним Києвом.Схема приходу до влади в Одесі партії &amp;quot;Батьківщина&amp;quot; на чолі з Ігорем Марковим нагадує те, що відбувалося в 2004 році у відносинах між Тбілісі і аджарськими регіоналістами Аслана Абашидзе. Вона зводиться до такого:1) Бурхливі місцеві вибори в Одесі. Режим урки-президента ставить на урку-мера, член політради партії &amp;quot;Наша Україна&amp;quot;, переконаний демократ Едуард Гурвіц для влади неактуальний.2) Марков оголошує про фальсифікації на користь Гурвіца. З Києва його підтримує російське посольство, на той момент опальні екс-віце-прем`єри Валентин Семиноженко і Сергій Тігіпко, партія &amp;quot;Сильна Україна&amp;quot;, з Одеси - російське Генкосульство, місцева куплена міліція і прокуратура.3) Телеканал &amp;quot;аТВ&amp;quot; закликає до захоплення влади.&amp;quot;аТВ&amp;quot; це легко. У прямому ефірі телеканал регулярно закликає до скидання української (київської) влади і відділенні &amp;quot;Новоросії&amp;quot;. Мера Одеси Гурвіца постійно згадують у принизливому світлі. Нещодавно його обізвали &amp;quot;останньою сошкою&amp;quot;.Перед цим Марков на телекамеру називав главу держави &amp;quot;поцем&amp;quot;, а міністра внутрішніх справ &amp;quot;дурнем&amp;quot;.4) Марковці починають повсюдні провокації по місту, в т.ч. під виглядом &amp;quot;бандерівців&amp;quot;, &amp;quot;націоналістів&amp;quot;.5) Марков просить Росію про допомогу і заявляє про проголошення особливого правого статусу міста Одеси. РФ перекидає &amp;quot;придністровських добровольців&amp;quot; і російських військових із ПРМ і ЧФ.Починається збройний конфлікт.Із проросійськими сепаратистами з Молдови у Маркова склалися найтепліші стосунки.За інформацією одеських ЗМІ, на початку 90-х рр. він воював найманцем у складі ОМОП самопроголошеної &amp;quot;Республіки Гагаузія&amp;quot;, що дозволяло йому вільно роз`їжджати по рідному місту з автоматом Калашникова в багажнику.Ще в 2008 році Марковим була створена фактично військова структура &amp;quot;Союз &amp;quot;Гвардія&amp;quot;, до якої увійшли колишні офіцери військової розвідки, СБУ, армії, афганці, портовики. Дана структура створена з прицілом на особливий період, тобто період безвладдя, безладів, війни. Особливо небезпечним у ній є альянс професіоналів спецслужб і марковських бандитів. Це - гримуча суміш. Плюс можливість контрабанди зброї через порт, і Одесу буде вже не повернути...Мало хто знає, але охорону Маркова спонсорує компанія ТНК-Україна через комерційну структуру &amp;quot;Варяг&amp;quot;, із якою укладений договір на охорону перевезень ГСМ із Лісичанського нафтопереробного заводу  на нафтобази всієї України. У місяць ТНК платить &amp;quot;Варягові&amp;quot; до 2 мільйонів гривень. Відповідальний за укладення договору підрозділ - Служба безпеки отримує команди з Москви, де в ТНК-ВР сидять ОДРи ФСБ.Якщо все піде, як заплановано, то ключовою для росіян стане відмова Маркова від переговорів із чинним президентом України Віктором Януковичем. Із ним він обійдеться точно так, як і з Володимирською, 33. Вже зараз ним демонстративно декларується, що &amp;quot;не президентові&amp;quot;, а &amp;quot;народу&amp;quot; обирати зовнішньополітичний курс держави, наприклад, визначатися з приводу членства в НАТО.Як відреагує Янукович, не відомо за які заслуги прозваний Ганною Герман &amp;quot;Залізним господарем&amp;quot;?Чи розуміє він, що йому доведеться втратити Одесу?При оформленні статті використаний кадр із к/ф &amp;quot;Блокпост&amp;quot; (Росія, 2006)]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218190/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218190/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817699.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Що розірве Партію регіонів на частини</title>
    <pubDate>Wed, 28 Jul 2010 11:35:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817697.jpg" length="">Скільки не кажи &quot;халва&quot;, а в роті, як відомо, солодше не стане. Ця афористична істина чітко вписується в стан справ у владній політсилі. Її спікери, як мантру, усе ще повторюють тезу про єдність. Але всередині ПР вже йдуть нещадні війни всіх проти всіх]]></description>
    <fulltext><![CDATA[Скільки не говори &amp;quot;халва&amp;quot;, а в роті, як відомо, солодше не стане. Ця афористична істина чітко вписується в положення справ у владній політсилі. Її спікери, як мантру, все ще повторюють тезу про єдність. Але всередині ПР вже тривають нещадні війни всіх проти всіх.Всі хочуть у мериПоки президент Віктор Янукович до вересня &amp;quot;трудиться&amp;quot; у кримській резиденції, а його соратники - по ще віддаленіших &amp;quot;заморських округах&amp;quot;, життя готує &amp;quot;біло-блакитним&amp;quot; випробувальні тести, відзначають експерти. Перспективу розколу наближають майбутні місцеві вибори, призначені на 31 жовтня, упевнений політолог Тарас Березовець: &amp;quot;ПР просунула зміни в закон, вигідні перш за все їй. Проте там є одна &amp;quot;міна&amp;quot;, підкладена під самих &amp;quot;регіоналів&amp;quot;. Це те, що висувати кандидатів у мери мають право тільки політичні сили&amp;quot;. Фахівець пояснив, що в багатьох містах у партії Януковича є по декілька спраглих стати градоначальником.Ось, скажімо, взяти Харків. Мерствувати бажає Геннадій Кернес. Але хіба Олександр Ярославський не висуватиметься? Аналогічна ситуація в Запоріжжі. Там є офіційний кандидат від ПР Євген Карташов, але в головне міське крісло, кажуть, не проти сісти і &amp;quot;регіонал&amp;quot; Володимир Кальцев. Ясно як божий день, що все це спровокує вкрай гострі конфлікти, які потрясли всю вертикаль партії влади.Бійка за політреформуЕксперти однозначно сходяться на думці, що на Банковій ухвалено рішення зробити депутатський корпус лише декорацією на владній картині. Інструмент для реалізації плану - скасування політреформи. Після провалу затії із законом про референдум, за допомогою якого всевладдя Віктору Федоровичеві повинен був би вручити народ, основна ставка зроблена на Конституційний Суд. У слухняності якого &amp;quot;високим&amp;quot; підказкам тепер мало хто сумнівається.Проте не все так просто. Бо в питанні скасування політреформи немає єдності в самій верхівці &amp;quot;біло-блакитних&amp;quot;. Наші джерела в ПР говорять, що далеко не всіх &amp;quot;регіоналів&amp;quot; влаштовує роль &amp;quot;весільних генералів&amp;quot;. Проте найближче оточення Януковича в особі групи газового олігарха Дмитра Фірташа і голови президентської адміністрації Сергія Льовочкіна, схоже, поки думає інакше. Саме вони ратують за посилення владного статусу гаранта до позначки &amp;quot;Кучма-2&amp;quot;. Категорично &amp;quot;проти&amp;quot; сценарію виступають не менш впливові групи Ріната Ахметова, Андрія Клюєва, а також багато рядових &amp;quot;багнетів&amp;quot; ПР.Першим потрібний стабільний доступ до фінансових потоків і незалежність від депутатського корпусу, другим, навпаки, - максимальна незалежність від капризів першої особи і його оточення, що робить бізнес на близькості до &amp;quot;тіла&amp;quot;. Подейкують, що Ахметов і компанія у своєму бажанні не допустити перетворення Віктора Федоровича на царя, а Фірташа - на його головного царедворця, налаштовані вельми рішуче. Аж до того, щоб винести обговорення цієї теми за межі партійної кухні. А якщо знадобиться, і задіювати для блокування конституційних змін інші політичні сили.Чи призведе конфлікт інтересів навколо Основного Закону до реального розколу в Партії регіонів? Щодо цього є дві основні думки. Одні експерти вважають, що запросто, інші в це не вірять. Останні схиляються до думки, що розділення не буде, тому що... до скасування політреформи просто не дійде. Бо це не потрібно нікому в ПР, окрім газового олігарха і його команди.А справа-то в готівці!У той же час деякі спостерігачі вважають, що в Партії регіонів є набагато сильніші суперечності, ніж із приводу перегляду політреформи. І вони, що називається, &amp;quot;лежать на поверхні&amp;quot;. &amp;quot;Головне джерело внутрішнього тертя в ПР - це боротьба за освоєння державного ресурсу, який отримує будь-яка партія влади. Це підігрівається тим, що держресурс біднішає, а доступ до нього стає все вужчий&amp;quot;, - відзначив у бесіді з &amp;quot;ВВ&amp;quot; політолог Вадим Карасьов. Охочих поживитися коштом народу в президентській партії справді багато. Експерти налічують там одинадцять основних політико-бізнесових груп. Це вже згадані команди Фірташа, Ахметова, Клюєва; також Миколи Азарова, Володимира Сівковича та інших. На думку Тараса Березовця, ресурсний конфлікт між цими формуваннями був закладений відразу після виборів. Унаслідок нерівного розподілу постів &amp;quot;найбільш постраждали групи Клюєва і Ахметова. Останній, до речі, програв боротьбу за партію Азарову. Рінат Ахметов програв навіть донецьку міську організацію ПР, де верх узяли його опоненти, і він виявився фактично усуненим від керівництва&amp;quot;, - уточнив політолог Березовець. Головний кадровий пиріг дістався Фірташу, що зумів приставити до Януковича свою людину в ролі голови Адміністрації президента.І &amp;quot;царі&amp;quot; у них різні...Суперечності між основними групами ПР зайшли так далеко, що команди вже обговорюють різних кандидатів у наступники лідерові, стверджують знаючі люди. Це побічно підтвердив &amp;quot;скривджений&amp;quot; екс-глава МНС Нестор Шуфрич, який заявив, що на той випадок, якщо рейтинг Януковича впаде, Сергій Льовочкін уже приглянув в &amp;quot;наступники&amp;quot; Сергія Тігіпка. Правда, деякі джерела запевняють, що &amp;quot;спробувати сили&amp;quot; не проти сам Сергій Володимирович. А ось у групи Ахметова зовсім інша думка. Вони, якщо Федорович зовсім перестане себе виправдовувати, готові зробити ставку на Бориса Колеснікова - друга дитинства і бізнес-партнера Ріната Леонідовича. І лише команда Азарова, що складається в основному зі старих апаратників-бюрократів, незважаючи ні на що, до останнього відстоюватиме президентство Віктора Януковича.Слово про &amp;quot;битовуху&amp;quot;Окрема розмова - чисто особистісні конфлікти партійних &amp;quot;топ&amp;quot;. Ненависть між Сергієм Льовочкіним і Нестором Шуфричем, Борисом Колесніковим і Дмитром Табачником стала притчею во язицех. Але політологи підозрюють, що подібних &amp;quot;вогнищ любові&amp;quot; усередині ПР багато. Просто вони поки ретельно ховаються. Хоча при діленні &amp;quot;великого пирога&amp;quot; під назвою &amp;quot;держава&amp;quot; приховувати стає все важче.Замість післямови&amp;quot;Не дочекаєтеся!&amp;quot; - так прокоментував імовірний розкол у Партії регіонів один із її офіційних спікерів Михайло Чечетов. Той самий Чечетов, який за півгодини до голосування називав можливу відставку Нестора Івановича з поста міністра МНС анекдотом. Як бачимо, в кожному жарті...Вечерние Вести]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218160/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218160/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817697.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Сьогодні - День хрещення Київської Русі - України</title>
    <pubDate>Wed, 28 Jul 2010 08:25:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817696.jpg" length="">Календар подій на 28 липня]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Це православне і національне свято з 2008 року, року 1020-ліття Хрещення Русі, відзначається в Україні щорічно 28 липня - в день пам`яті святого князя Володимира. Воно введене Указом президента України Віктора Ющенка № 668/2008 на підтримку ініціативи Національної ради з питань культури і духовності, Українського фонду культури, Української православної церкви, Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви і громадськості. Вперше це свято, приурочене до 1020-річчя Хрещення Русі, відзначалося з 10 по 19 липня 2008 року на церковному і державному рівнях. В урочистостях узяли участь Уселенський патріарх Варфоломей I і патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. Цього року участь в святі бере патріарх Московський і всієї Русі Кирилл, тим більше що 26 травня 2010 року Рада Федерації Росії також установила цього дня свято - День хрещення Русі.28 липня православна церква вшановувала святого рівноапостольного великого князя Володимира. Згідно з &amp;quot;Повістю времінних літ&amp;quot;, в 6496 році &amp;quot;від створення світу&amp;quot; (тобто в 988 році н.е.) київський князь Володимир Святославич ухвалив рішення хреститися від Константинопольської церкви. Після чого, за царювання імператорів Василя II і Константина VIII Порфірородних, прислане Константинопольським патріархом Миколою II Хрисовергом духівництво хрестило київських людей у водах Дніпра і Почайни. Багато істориків відносять хрещення самого Владимира, сина київського князя Святослава і внука святої рівноапостольної княгині Ольги, до 987 року. Саме цього року він захопив місто Херсонес, що належало у той час Візантійській імперії, і загрожуючи походом на Константинополь, зажадав руки царівни Анни, сестри візантійських імператорів-співправителів Василя і Константина. Останньою умовою укладення шлюбу поставили прийняття Володимиром християнської віри. Згідно з переказом, коли царівна Анна прибула з духівництвом до Херсонесу, де кожен камінь пам`ятав святого Андрія Первозванного, князь Володимир раптово осліпнув. Царівна запропонувала йому в надії на зцілення негайно хреститися. Під час хрещення князь справді прозрів. У духовному захваті він вигукнув: &amp;quot;Тепер я побачив Бога істинного!&amp;quot; Деякі з дружинників князя, вражені цим дивом, також хрестилися. Тоді ж у Херсонесі одружився Володимир із царівною Анною. Як викуп за дружину князь повернув Херсонес Візантії, наказавши побудувати в ньому храм в ім`я святого Іоанна Предтечі, хрестителя Господнього.До Києва князь Володимир відправився разом із княгинею Анною, з посвяченим Константинопольським патріархом на Російську кафедру митрополитом Михайлом, константинопольськими і херсонеськими священнослужителями, узявши з собою богослужебні книги, ікони, церковне начиння, а також святі мощі Климента, єпископа Римського і його учня Фіви. Після повернення до Києва він хрестив дванадцять своїх синів. Хрестився і весь його дім, і багато бояр. А потім князь Володимир наказав оголосити киянам: &amp;quot;Якщо хто не прийде завтра на річку - багатий або бідний, жебрак або раб - буде мені ворог&amp;quot;. Наступного ранку і відбулося хрещення киян у водах Дніпра. Після чого Владимир приступив до викорінювання язичництва на Русі і винищування язичницьких ідолів. Священнослужителі, а також раніше хрещені княжичі і бояри обходили площі і будинки киян і наставляли їх на істини Євангелія, викривали суєтність і марнотність ідолопоклонництва. Після прийняття християнства князь Володимир розпорядився споруджувати християнські храми в тих місцях, де раніше стояли ідоли.Святкування Дня хрещення Київської Русі - України завершиться сьогодні рок-концертом на Співочому полі біля стін Києво-Печерської лаври. У концерті,  який почнеться о 18.00, візьмуть участь українські групи &amp;quot;Бумбокс&amp;quot; і &amp;quot;Брати Карамазови&amp;quot;, а також російська - &amp;quot;Воскресение&amp;quot;. Режисерська постановка концерту гармонійно об`єднає на одній сцені виступи сучасних музикантів, відомих спортсменів, письменників і хору Києво-Печерської лаври. Учасників і глядачів рок-концерту з Днем хрещення Русі - України особисто привітає предстоятель Української православної церкви митрополит Володимир. Історичні події1900 - 110 років тому американський гастроном Луї Лессінг у своєму рідному місті Нью-Хейвен продав перший гамбургер. Своєю назвою головний американський бутерброд зобов`язаний вихідцям з Гамбурга, проте для того, щоб стати &amp;quot;королем&amp;quot; американського, а потім і світового фаст-фуду, німецький біфштекс мав бути зручним для їжі &amp;quot;на ходу&amp;quot;. Луї Лессінг поклав його між двома круглими булочками, додав соус і лист салату. Саме у такому вигляді гамбургер і став символом гастрономії Нового Світу.Гамбургери здобули широку популярність у 1904 році на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі. Проте ще протягом 30 років американці продовжували віддавати перевагу хот-догам, смаженим курчатам і італійській піці. Зоряна година гамбургерів наступила на початку 1930-х років, коли канзасець Уолтер Андерсон заснував першу мережу закусочних White Castle Hamburger, у меню яких як основне блюдо входили ці бутерброди. Остаточному успіху нового фаст-фуду сприяла мережа кав’ярень Wimpy Grills, яка наділила гамбургери двома головними перевагами, що стали золотим правилом підприємств швидкого харчування: по-перше, їх почали продавати за дуже низькими цінами, а по-друге, була застосована технологія потокового приготування гамбургерів, що дозволяло витрачати на обслуговування кожного відвідувача менш однієї хвилини. Історія найуспішнішого бізнесу на гамбургерах почалася в 1948 році, коли в каліфорнійському місті Сан-Бернардіно брати Макдональд зустрілися з Реєм Кроком, винахідником машини для змішування молочних коктейлів. У результаті був створений McDonald`s, мережа якого почала рости скаженими темпами завдяки введеній керівництвом компанії системі франчайзингу. McDonald`s і їх гамбургери стали барометром для американської і світової економіки і символом глобалізації. З 1986 року провідний бізнес-журнал The Economist порівнює рівень життя у різних куточках світу за допомогою &amp;quot;індексу Біг-мака&amp;quot;, який оцінює вартість однойменного гамбургера, що продається в мережі McDonald`s по всьому світу, і на основі якого оцінюються багато економічних показників держави.1914 - почалася Перша світова війна. Приводом для її початку стало вбивство в місті Сараєво спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда і його дружини, яке 28 червня 1914 року здійснив дев`ятнадцятирічний сербський студент Гаврило Принцип, учасник конспіративної організації &amp;quot;Молода Боснія&amp;quot;, що боролася за об`єднання всіх південнослов`янських народів в одну державу. У відповідь на це вбивство Австро-Угорщина 23 липня пред`явила Сербії ультиматум, що містив ряд свідомо неприйнятних вимог. Ознайомившись наступного дня зі змістом цього ультиматуму, міністр закордонних справ Росії Сазонов прямо заявив, що європейська війна тепер неминуча.Сербський уряд постарався дати досить примирливу відповідь на пред`явлений ультиматум.  І хоча витриманий він був у архіввічливому тоні, австро-угорський посланець у Белграді барон Гізль зазначив, що вимоги його уряду не прийняті &amp;quot;буква в букву&amp;quot;, заявив про розрив дипломатичних стосунків. А 28 липня 1914 року Австро-Угорщина по телеграфу оголосила Сербії війну. Наступного дня Белград піддався першому бомбардуванню. Росія вважала себе за покровительку і захисницю православної слов`янської Сербії, тому коли почалася війна, Микола II відправив телеграму німецькому кайзерові Вільгельму, союзникові Австро-Угорщини. Російський цар &amp;quot;в ім`я старої дружби&amp;quot; просив кайзера &amp;quot;перешкодити союзникові зайти надто далеко в неблагородній війні, оголошеній слабкій країні&amp;quot;. Вільгельм відповів, що винуватці &amp;quot;підлого вбивства&amp;quot; в Сараєво повинні отримати заслужену відплату... Обстановка розжарювалася з кожним днем. У ніч на 31 липня Микола II оголосив загальну мобілізацію. Німеччина негайно зажадала скасувати її протягом дванадцяти годин. Вранці 1 серпня німецький посол в Росії граф Пурталес з`явився в Міністерство закордонних справ. Посол запитав міністра Сазонова, чи згодна Росія відмовитися від мобілізації. Міністр відповів негативно. Схвильований посол вийняв з кишені якийсь папір і ще двічі поставив це питання. &amp;quot;Я не можу дати Вам іншу відповідь&amp;quot;, - сказав Сазонов. &amp;quot;У такому разі, - заявив Пурталес, - я повинен вручити Вам цей документ&amp;quot;. І передав міністрові ноту з оголошенням війни. Подальші події розвивалися нестримно і невідворотно. У лічені дні після цього у війну вступили основні європейські держави: 2 серпня Німеччина вступила у війну з Бельгією, 3 серпня - з Францією, а 4 серпня в Берліні було отримано офіційне повідомлення про початок військових дій проти неї Великою Британією. Головними союзниками Росії стали Велика Британія і Франція, супротивниками - Німеччина і Австро-Угорщина. Всього у військових діях взяли участь 38 держав із населенням понад мільярд людей. При цьому в 1914 році всі учасники війни збиралися завершити її за декілька місяців шляхом рішучого наступу; ніхто не чекав, що вона набуде затяжного характеру.Майже у всіх країнах початок &amp;quot;великої війни&amp;quot; був зустрінутий з натхненням і ентузіазмом. Не стала винятком і Росія. 2 серпня в Петербурзі величезні натовпи народу вітали Миколу II. Цього дня імператор присягнувся на Євангелії й іконі, що не підпише миру, поки хоч один ворог залишиться на російській землі. Депутати одноголосно ухвалили рішення про кредити на військові потреби. Народні почуття в ті дні набули виразно антинімецької спрямованості. Демонстранти розгромили німецьке посольство, горіли підпалені натовпом будівлі німецьких фірм. Німцям, що живуть у Росії, з перших же днів війни довелося відчути чимало образ та інших проявів ворожості. Навіть до цариці і її сестри, колишніх німецьких принцес, ставилися вороже. А 18 серпня 1914 року Санкт-Петербург утратив свою &amp;quot;німецьку&amp;quot; назву і був перейменований на Петроград. У результаті Першої світової війни припинили своє існування чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Німецька й Османська. Країни-учасниці втратили майже 12 млн людей убитими (рахуючи мирних жителів), майже 55 млн було поранено. Окрім цього, війна стала однією з незаперечних причин революцій, що перевернули життя Росії, - Лютневої і Жовтневої. Стара Європа, що впродовж сторіч зберігала провідні позиції в політичному, економічному і культурному житті, почала втрачати лідируюче становище, поступаючись ним новому лідерові - Сполученим Штатам Америки. 1957 - у Москві почався VI міжнародний фестиваль молоді і студентів. На нього приїхали 34 тисячі хлопців і дівчат зі 131 країни світу. Фестиваль став значущою подією для хлопців і дівчат і наймасовішим за свою історію. Він припав на середину хрущовської відлиги і запам`ятався своєю відвертістю. Вперше за багато років була прочинена &amp;quot;залізна завіса&amp;quot;, що розділяє мир на два табори. Іноземці, які приїхали, вільно спілкувалися з москвичами, для відвідин були відкриті Московський Кремль і парк Горького. За два фестивальні тижні було проведено понад вісімсот заходів.Ідею московського фестивалю підтримали багато державних діячів Заходу, не кажучи вже про уряди Єгипту, Індонезії, Сирії, Афганістану, Бірми, Непалу, Цейлону, Ефіопії. Для делегацій із багатьох країн Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, був організований збір коштів. Свій внесок у підготовку до фестивалю вніс знаменитий художник Пабло Пікасо, який намалював Голуба Миру, що став символом цього молодіжного форуму.Фестиваль проходив під гаслом &amp;quot;За мир і дружбу&amp;quot; і складався з величезної кількості заходів - концертів, демонстрацій, дискусій, спортивних змагань. А пізно ввечері і вночі починалося незаплановане спілкування. Москва буквально гуділа - основний наплив народу зосереджувався в центрі, на вулицях Горького, на Пушкінській площі, проспекті Маркса, Садовому кільці. Молодь спілкувалася, співала пісні, слухала джаз, дискутувала про ще недавно заборонених імпресіоністів, про Хемінгуея і Ремарка, Єсеніна і Зощенка, про все, що хвилювало юні голови. Популярними стали музичні суперхіти Rock around the clock, &amp;quot;Эй, моряк, ты слишком долго плавал&amp;quot;, &amp;quot;Гимн демократической молодежи&amp;quot;, &amp;quot;Если бы парни всей Земли&amp;quot;. Лауреатами фестивалю стали і здобули масову популярність &amp;quot;сонячний клоун&amp;quot; Олег Попов, співачки Софія Ротару і Нані Брегвадзе. Фестиваль став початком яскравої кар`єри Людмили Зикіної. Маріс Лієпа, що згодом став знаменитим солістом Великого театру, отримав золоту медаль молодіжного форуму. Саме тоді пісня Соловйова-Сідого на вірші Матусовського &amp;quot;Подмосковные вечера&amp;quot;, що прозвучала на церемонії закриття у виконанні Володимира Трошина й Едіти Пьєхи, набула світової слави, надовго зробилася візитною карткою СРСР.У радянських людей VI міжнародний фестиваль перевернув погляди на моду, манеру поведінки, спосіб життя, прискоривши хід змін. Хрущовська відлига, дисидентський рух, прорив у літературі і живописі - все це почалося саме у фестивальній круговерті.2000 - 10 років тому в 18 кілометрах на захід від Смоленська в Катинському лісі був відкритий створений Росією і Польщею Меморіальний комплекс &amp;quot;Катинь&amp;quot;. На території меморіалу розташовано військове кладовище, на якому поховані 4241 польський офіцер – ув’язнені козельського табору, розстріляні тут весною 1940 року співробітниками НКВС СРСР. Також на території катинського лісового масиву поховано майже 6,5 тисяч жертв сталінських репресій, страчених в 1930-х роках, і 500 радянських військовополонених, розстріляних німецькими окупаційними військами в 1943 році. Відкриттю меморіалу передувала серйозна підготовка. У 1994-1995 роках дослідження поховань у Катині проводили польські експерти. Були відновлені могили, знищені комісією Бурденка, і знайдено нове, невідоме раніше поховання; одночасно було розкрито і досліджено декілька радянських поховань. Значну кількість радянських поховань було знайдено наступного року представниками російського товариства &amp;quot;Меморіал&amp;quot;.Більшість могил тут належать до періоду &amp;quot;Великого терору&amp;quot;, коли знищення &amp;quot;ворогів радянської влади&amp;quot; було знаковим явищем сталінського правління і набуло справді страхітливих масштабів. Пішохідні доріжки і мостки архітектурного комплексу ведуть від однієї братської могили до іншої, зв`язуючи їх ниткою незабутньої пам`яті і правди. Над російською частиною кладовища підноситься семиметровий православний хрест. Бетонні доріжки ведуть від хреста до дев`яти братських могил. Несправедливість і жорстокість невчасної кончини людей, що покояться тут, підкреслена гострими кутами огорожі поховань.Польське військове кладовище - шість братських могил - розташовано на місці розстрілу і поховань польських офіцерів. Католицький хрест, дзвін і вівтар зі стіною пам`яті складають єдиний поминальний комплекс.10 квітня 2010 року відбулася подія, яку поляки назвали &amp;quot;Катинь-2&amp;quot;: під Смоленськом розбився літак президента Польщі Леха Качиньського, який прямував у Катинь, де повинні були пройти заходи на згадку про масові розстріли польських офіцерів. В офіційну делегацію входили і представники духівництва, які на місці повинні були прочитати молитву за вбитих. У результаті трагедії загинули всі члени екіпажа і пасажири (всього 97 людей), серед яких був Лех Качиньський із дружиною, а також представники вищого керівництва країни.Цього дня народилися:1909 - Енне Бурда, творець журналу Burda moden (пом. 2005). Безглуздо мріяти про дорогі наряди від Діора, не маючи ні гроша за душею, - зате можна шити для себе, на свій смак і за свої гроші. Так розмірковувала 17-річна Енне Леммінгер, яка вже тоді знала, якою має бути мода. Народилася вона в містечку Оффенбург на південному заході Німеччини. Закінчивши торгове училище, вийшла заміж за Франца Бурду. Її чоловік мав учений ступінь доктора і маленьку книжкову друкарню, яка не приносила грошей. Сама ж Енне була так само бідна, як і її чоловік. Проте ця обставина аніскільки не збентежила майбутню підприємницю. Свою кар`єру Енне Бурда почала в сорок років. Її ідея була проста: у розореній війною Європі у жінок немає грошей на дорогих кутюрьє, при цьому вони все одно хочуть виглядати красиво. А що, якщо випустити журнал, за допомогою якого будь-яка домогосподарка могла би сама шити елегантний одяг? Так у 1949 році народилася видавнича імперія &amp;quot;Бурда&amp;quot;. Перший номер журналу Burda moden вийшов наступного року, а вже через п`ятнадцять років його наклад досяг мільйона примірників. Сьогодні він виходить майже в 100 країнах на 20 мовах.Цього дня померли:1741 - Антоніо Вівальді, італійський композитор, скрипаль і диригент. Народився у Венеції, вчився грати на скрипці у свого батька, а в 1691 році вже написав перше свій твір. У 1703 році Антоніо став священиком. Перший період педагогічної і творчої діяльності Вівальді почався з викладання у венеціанській консерваторії, яка вважалася однією з найкращих. Його основним обов`язком було творення духовної і світської музики різних жанрів, що виходило у Вівальді на диво просто і швидко.  Він відзначався незвичайною працездатністю і за п`ять днів міг з легкістю написати триактну оперу. У 1705 році вийшло видання дванадцяти сонат Антоніо Вівальді, відомі як &amp;quot;Опус 1&amp;quot;. У 1706 році він вперше виступив перед публікою в палаці посольства Франції. З 1713 по 1718 роки було вісім вдалих прем`єр, поставлених композитором. Крім того, він часто показував свої опери на венеціанських карнавалах, багато гастролював по різних містах і країнах. Всього Вівальді написав більше 500 концертів, 100 сонат, а також симфоній і серенад. Найвідоміший його твір - &amp;quot;Пори року&amp;quot;.1750 (260 років тому) - Іоганн Себастьян Бах, німецький композитор. Батьки Баха рано померли, і він був відданий на виховання старшому братові, що служив органістом при церкві. Він навчив Іоганна основам музики, вибираючи як матеріал в основному класичні зразки. З моменту закінчення навчання Бах змінив безліч посад. Він був придворним музикантом у Веймарі, доглядачем органу в Арнштадті, органістом в Мюльхаузені. За цей час він став дуже відомим як віртуозний органіст. До самої смерті Бах писав музику. В його спадщині більше 1000 творів, але за життя було видано тільки один - святкова кантата &amp;quot;Господь - мій цар&amp;quot;. Останніми роками життя і після смерті Баха його популярність як композитора почала зменшуватися: його стиль вважали старомодним у порівнянні з розцвітаючим класицизмом. Під старість Іоганн Себастьян майже осліпнув. Музику за нього під диктування записував його зять. Знаменитий офтальмолог Джон Тейлор зробив композиторові дві операції на очах, але це не допомогло. Останній твір, написаний Бахом, називався &amp;quot;Ось я стаю перед Твоїм троном&amp;quot;. 28 липня 1750 року він несподівано прозрів, але вже увечері з ним трапився удар, і Бах покинув цей світ. У творчій спадщині композитора можна знайти практично всі жанри епохи пізнього бароко, окрім опери: це твори для солістів і хору, органна і клавірна музика, оркестрові композиції. Основним виразним засобом є поліфонія у поєднанні з гармонією. Справжній масштаб генія Баха, що зробив сильний вплив на подальший розвиток європейської музичної культури, почали усвідомлювати лише через півстоліття після його смерті. Музику Баха цінували багато відомих композиторів, що стали класиками, - Моцарт, Бетховен, Шопен, Мендельсон.]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218132/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218132/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817696.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Через кого Ахметов і Тарута мільйони не поділили </title>
    <pubDate>Tue, 27 Jul 2010 19:15:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817695.jpg" length="">Іронічні нотатки на полях платіжок]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Монстри зійшлися в нерівній сутичці! Бійка, як то кажуть, не на життя і не на смерть...  Та куди там?! Такі дрібниці, як життя і смерть, взагалі не розглядаються, коли мова йде про гроші! І великі, при цьому...Поки ми тут, на тлінній неприбраній землі, риємося на дні своїх кишень і рахуємо гроші до получки, хтось десь і не так далеко, як може здатися, стикається з проблемами побільше і погустіше. Отже, місце дії - Донецьк. Промзона. Ділянка суші, на якій вугілля конвертують у гроші. Тут між шахтами, доверху забитими замурзаними ударниками праці, сховалися офіси двох олігархів.Панів Таруту й Ахметова представляти нікому не треба, сподіваюся.&amp;quot;Індустріальний союз Донбасу&amp;quot; (ІСД) і &amp;quot;Систем Кепітал Менеджмент&amp;quot; (СКМ). Це вам не просто назви! Це вам не набір красивих слів, що мають говорити про виробничу потужність! Ці хлопці вугіллячко у вікно не викидають, тому що воно - чиста копійка, а вона, як відомо, мільярд береже. За кожною з цих назв - довгий список заводів-гігантів. Стовпів промисловості країни, а не окремо взятого регіону... Так, лірично, про них сказав би поет Чехов, якби дожив. І не сам звичайно, а в якому-небудь замовленому цими олігархами вірші.Ось яка історія з ними сталася. Один із багачів, не важливо, на якому зі своїх футбольних полів він у цей час перебував, зіткнувся з проблемою відсутності постачань сировини на своїх заводах. &amp;quot;Назвіть поіменно всіх, хто винен у тому, що я біднію!&amp;quot;, - звернувся олігарх до футболістів. Серед винуватих опинилися: Алчевський металургійний комбінат, Дніпропетровський металургійний комбінат імені Дзержинського, вічна йому пам`ять, на Луб`янці і Краматорський металургійний комбінат імені Куйбишева, не того, який воєначальник, а революціонера, Валеріана Володимировича... Всі вони входять до складу &amp;quot;Індустріального союзу Донбасу&amp;quot;. Союзу, розумієте? Об`єднання, в якому не кожен за себе, а всі за одного, за кожного донбасця поіменно, у тому числі і того, який у костюмі за 1500 у.о. на футбольному полі стоїть. Але слово &amp;quot;союз&amp;quot; для опису конфлікту, що склався, не підходить. Не працюють поняття союзу, дружби і партнерства на окремо взятому Донбасівському просторі. Їм би любити один одного, леліяти, та прибутками хвалитися, але... які тут прибутки, коли постачань сировини немає?Розмова про гроші між олігархами протікає або дуже швидко, або вкрай повільно. Останнє - це вже не зовсім розмова. Це якась дискусія із застосуванням судових розглядів. Була б справа у копійках яких - п`ятизначних цифрах умовними одиницями вимірюваних, тоді б до суду не дійшло! А тут же мільйони! З ними знаєте, як розлучатися важко! Не знаєте? А ви тест такий проведіть, при нагоді, у будь-якого олігарха, що підвернувся, запитайте: &amp;quot;Даси мільйончика-два до зарплати?&amp;quot; А він відразу в міміку піде глибоку! Його обличчя загубиться десь між подивом і непорозумінням: &amp;quot;Які мільйони, брат? Звідки!?&amp;quot; Та все звідти - з родючої донецької земельки!Так от, за недотримання чужих бізнес-інтересів ІСД був покараний господарським судом Донецької області (суд, очевидно, перебуває за рамками згаданого союзу). Тепер люди з Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції накладають арешти на майно одного підприємства, другого і третього. Конфлікт - далі нікуди! Навіть у Хосе Ігнасіо із Хуаном Карлосом до такого не доходило! Борг ІСД за сировину, яку недоотирмала СКМ, виріс до 1,7 мільярда гривень! Це, хлопці, сума - не жарти! А ти переживаєш, що локшина швидкого приготування подорожчала! Ти про проблеми Тарути подумай, коли свій ГМО-концентрат, що подорожчав на 5 копійок, вживати будеш! Подумай, але обережно, тому що можна поперхнутися ненароком.Що ж виходить? Виходить, має рацію президент футболістів і власник &amp;quot;Систем Кепітал Менеджмент&amp;quot;? Суд-то проблему на його користь вирішив!Сьогодні підприємства-боржники заарештують, а завтра (пофантазуємо) за борги - ласкаво просимо на аукціон! Тут би про державу пригадати! Такі промислові гіганти як Алчевський, Дніпропетровський і Краматорський йому ой як стануть у нагоді в житті, але на верхівці влади люди сидять не ликом шиті, а з того ж донецького тіста ліплені. Навіщо, скажуть вони, країні підприємства з боргами? Ну, візьмемо ми їх на баланс країни, а потім роками з футболістом розраховуватися будемо! Роками!!! Ні, звичайно, відмовляться вони від такого щастя, хоч імені Дзержинського, хоч Куйбишева. Хай хтось інший їх купує і несе весь вантаж фінансової відповідальності! У цей самий час олігарх-футболіст поряд опиниться, дрібно так кивне головою на знак згоди і через зелений газон елітного стадіону відправиться прямо на аукціон! Заводи і фабрики - це вам не антикваріат! Розумієте, так? Плавно і непомітно для нас - простих смертних, ці підприємства перейдуть з рук одного дбайливого олігарха в інші руки, теж олігархічні і теж дбайливі (кінець фантазії).Тут багато читачів брови зведуть вище - що таке? Адже мова йде про &amp;quot;своїх&amp;quot; хлопців! І ділять вони теж ніби своє, але чому воно не поділиться ніяк? Чому займаються склоками, суди привертають, Мінюст турбують? Відповідь - на поверхні. І навіть більше - на вершині. Так, у ній - владі, рідній. Ніколи ще влада, рухаючись уперед, у своє світле майбутнє, не випускала з рук мобільний телефон, у якому першу по черзі п`ятірку контактів займають не найближчі родичі політика, а гаряче кохані, ні в чому не відмовні олігархи-спонсори. Та що там говорити? Найвідоміший у фінансових колах футболіст, займає три (3) перших рядки контактів телефону... президента, прем`єр-міністра і далі за списком. Адже донецька земля, червонопрапорний Донбас, адже він не тільки вугіллям багатий, бізнес-колами і поетесами Ахметовими. Самі погляньте навколо - скільки нам там політичних кадрів накували... на наші ж голови!Звідси аксіома: два донбасівські олігархи, ще туди-сюди - дружба, а два донбасівські олігархи та плюс політик звідти ж - це вже конфлікт бізнес-інтересів.Тому що Політик донецький. ]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218102/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218102/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817695.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>В Одесі витравлять українську мову</title>
    <pubDate>Tue, 27 Jul 2010 16:10:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817694.jpg" length="">Регіон став стратегічно важливим епіцентром як для нової влади, так і для Кремля, що, втім, одне й те саме]]></description>
    <fulltext><![CDATA[В Одеській області російська мова отримає статус регіональної в жовтні 2010 року. Про це сьогодні заявив голова Одеської обласної державної адміністрації (ОДА) Едуард Матвійчук, передає прес-служба ОДА газеті &amp;quot;Вечерние Вести&amp;quot;.За його словами, зараз продовжується робота з відповідною документацією, і після її оформлення, з 1 серпня, будуть проведені громадські слухання з цього питання.&amp;quot;У жовтні цього року буде завершений процес надання російській мові статусу регіональної&amp;quot;, - завірив губернатор Одеської області.Причому дії самого губернатора більше схожі на загравання з електоратом і безвідмовне виконання вимог влади, а точніше - рідної для нього Партії регіонів, яка не приховує своєї зневаги до статусу української мови.Партії потрібні голоси російськомовних, значить - обіцяємо російську мову!Тому що нічим іншим хвалитися 31 жовтня 2010 року (в день голосування) партії Віктора Януковича не доведеться. В економіці лише провали, залишається щось нематеріальне. Наприклад, мова. Російська.У той же час сам Едуард Леонідович чудовим знанням &amp;quot;великої і могутньої&amp;quot; ніколи не відзначався. Втім, про це він особливо не переживає, оскільки завжди і скрізь чваниться своєю неписьменністю як тільки може, наприклад, нещодавно зробив декілька орфографічних помилок у книзі почесних гостей одеської школи № 57.Як і личить близькому політичному соратникові тричі неписьменного і двічі несудимого президента.&amp;quot;Хочу підкреслити, що ми не порушуємо ніяких законів, ні українських, ні європейських&amp;quot;, - чомусь почав виправдовуватися Едуард Матвійчук, коментуючи своє ноу-хау із упровадженням другої державної мови.І справді, згідно з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, яка була ратифікована в Україні в 2006 році, російській мові можна надати статус регіональної. &amp;quot;Регіональні мови або мови меншин означають мови, які традиційно використовуються на цій території держави жителями цієї держави, що є групою, яка чисельно менше, ніж решта населення держави&amp;quot;, - сказано в Хартії.Першою активно підняла це питання Автономна Республіка Крим. 26 травня Верховна рада Криму оголосила російську мова регіональною на своїй території.Проте Ленінський райсуд Севастополя 1 липня скасував рішення міської ради від 26 квітня 2006 р. про присвоєння російській мові статусу регіональної.Як відзначає директор Агентства моделювання ситуацій (АМС) Віталій Бала, саме Одеса зараз стала стратегічно важливим епіцентром для нової влади, про що свідчать і візит Патріарха Кирила, і увага до місцевої проблематики в Києві, і підтримка губернатора з боку президента Януковича. &amp;quot;Саме тому Матвійчук, швидше за все, отримає карт-бланш не тільки на формування списків кандидатів по мажоритарних округах, але і почне активніше визначатися з кандидатом від ПР на виборах міського голови Одеси&amp;quot;, - говорить Бала.Своєрідний вибір Кремля на виборах мера Одеси теж говорить про багато що, додамо ми.Несудимий президент отримає несудимих глав міст-мільйонерів.Вечерние Вести]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218077/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218077/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817694.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>&quot;Фабрикантку&quot; Еріку зурочили чи над нею навис злий фатум?</title>
    <pubDate>Tue, 27 Jul 2010 12:00:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817693.jpg" length="">Це перше і поки єдине питання, що напрошується після третього поспіль програшу Насті Кочетової в музичному конкурсі молодих виконавців]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Це перше і поки єдине питання, що напрошується після третього поспіль програшу Насті Кочетової (Еріки) в музичному конкурсі молодих виконавців. (Нагадаю хронометраж подій - &amp;quot;Фабрика зірок-3&amp;quot;, &amp;quot;Фабрика. Суперфінал&amp;quot; і &amp;quot;Пісні моря&amp;quot;). І це з її талантом, потужним вокалом та харизмою. Про бездоганну фігуру співачки та її пишні форми згадаю так - до слова. Улюбленицею багатомільйонної аудиторії телепроекту &amp;quot;Фабрика зірок-3&amp;quot; Еріка стала чи не з перших його програм. З програми у програму вона закохувала в себе глядачів, блискавично росла і показувала все нові високі результати. Тим не менш, час від часу журі сварило її по повній програмі. Еріка розуміла, що це гра на користь рейтингів шоу, але сумніватися у своїй потужності і в тому, що дограє до фіналу, - все-таки почала. Але дограла! І афера, на яку вона пішла - нібито роман зі Стасом Шурінсом, - тут ні до чого. У неї були всі шанси стати заслуженою переможницею третьої &amp;quot;Фабрики&amp;quot;, але у продюсерів шоу намалювалися свої ставки, і вони були зроблені на користь уже &amp;quot;екс-коханого&amp;quot; Еріки - Шурінса. Вона проковтнула цю пігулку і, стиснувши зуби, мило посміхалася на камери і розповідала, що радіє своїй участі у проекті і що це вже перемога. Не менш злий жарт було зіграно з Ерікою і на &amp;quot;Фабриці. Суперфінал&amp;quot;. Між нею та Льошею Матіасом (безперечно, талановитим хлопцем) глядачі, продюсери або злий фатум обрали Льошу. Еріка знову залишилася не при справах. З її-то талантом! Не встигнувши перевести подих від двох попередніх пісенних перегонів, Еріка знову опинилася на лаві конкурсантів. Цього разу Міжнародного конкурсу молодих виконавців &amp;quot;Пісні моря&amp;quot;. І знову в числі аутсайдерів. Навіщо &amp;quot;Новий канал&amp;quot; (єдиний на сьогоднішній день її продюсер) відправив Еріку на &amp;quot;Зоряний берег&amp;quot; в якості конкурсантки - питання риторичне. Адже вона спокійно могла стати гостем &amp;quot;Пісень&amp;quot; за прикладом інших &amp;quot;фабрикантів&amp;quot; - Діми Кадная, братів Борисенків, Льоші Матіаса. І не вступати в недостойну її боротьбу. Та й, за великим рахунком, безглузду. Немає сумніву, трійка переможців &amp;quot;Пісень моря&amp;quot; - 100-відсотково гідна. &amp;quot;Золото&amp;quot; завоював Борис Коваль (Молдова), &amp;quot;срібло&amp;quot; - Ролф Роосалу (Естонія) та &amp;quot;бронзу&amp;quot; - Вілья (Литва). До речі, серед 20 учасників конкурсу це були єдині виконавці, за винятком Еріки, гідні уваги і поваги як артисти та вокалісти. Що робили на конкурсі решта - складно сказати. І незважаючи на це - Еріка посіла непочесне 9 місце. Що сталося: вона не змогла повністю розкритися через втому після всеукраїнського туру &amp;quot;фабрикантів&amp;quot; або ж удачу талановитої співачки зурочили? Третій раз поспіль Еріка залишилася у програші. Щоправда, організатори дещо прикрасили реальність подій і вручили їй &amp;quot;Приз глядацьких симпатій&amp;quot;. Безперечно - заслужено. Але фактично Еріка знову опинилася за бортом. Хоча пресу запевняє, що вона в повному порядку і всім задоволена. &amp;quot;9 місце - теж добре, - заявила Еріка. - Головне, що я отримала найвищу нагороду - визнання глядачів. А оцінка продюсерського журі абсолютно суб`єктивна&amp;quot;. Як на мене, на &amp;quot;Піснях моря&amp;quot; Еріка не показала і 50% свого величезного потенціалу. &amp;quot;Перед конкурсом у мене був &amp;quot;фабричний&amp;quot; тур країною, тому особливо готуватися до нього в мене не було можливості, - зізналася Еріка. - Які пісні були відпрацьовані - ті й виконала&amp;quot;. А репертуар зіграв їй у мінус. Але сама співачка з цим украй не згодна. &amp;quot;Моя пісня першого конкурсного дня - композиція американських стандартів, а у продюсерському журі сиділи люди європейського пошиття, ось вона їм не сподобалася, - прокоментувала Еріка. - А пісня &amp;quot;Квітка-душа&amp;quot;, виконана мною у другий день, - найдостойніша пісня, яка могла б презентувати мою країну. Більш того, вважаю її кращою з виконаних на другий конкурсний день &amp;quot;. А ось у зурочення, що призвело до трьох провалів на пісенних конкурсах, Еріка вірити категорично відмовляється. &amp;quot;Що за нісенітниця, - розсердилася вона. - Яке зурочення?! Перемога - суб`єктивна, з якого боку не глянь. Мене визнали люди, я ж для них і для душі працюю&amp;quot;. Зараз Еріці всього 21, вона захоплюється психологією, навчається на факультеті іноземних мов і мріє стати співачкою. За її словами, конкурсів з неї досить. Їй хочеться стати сповільнитися, писати пісні та виступати. Щоправда, Еріка ще не визначилася, в якому стилі хоче працювати. Але поки вибір у неї невеликий, адже, крім &amp;quot;Нового каналу&amp;quot;, за нею ніхто не стоїть. Тому не виключено, що наступного разу ми її почуємо на черговому конкурсі - не раніше...]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218038/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218038/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817693.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>culture</category>
  </item>
  <item>
    <title>8 років тому сталася трагедія на авіашоу у Львові</title>
    <pubDate>Tue, 27 Jul 2010 08:19:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817692.jpg" length="">Календар дат і подій на 27 липня]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
27 липня 2002 року на аеродромі &amp;quot;Скнилів&amp;quot;, розташованому неподалік Львова, проводилося авіашоу на честь 60-річчя 14-го авіаційного корпусу ВПС України. До уваги глядачів пропонувалися виставка авіаційної техніки та демонстраційні польоти чотирьох літаків: двох спортивних Як-52 і двох бойових - МіГ-29 і Су-27УБ. Але в останній момент виліт МіГ-29 було скасовано, а винищувач Су-27 близько полудня стартував із військового аеродрому &amp;quot;Озерне&amp;quot; під Житомиром. У його кабіні перебували два пілоти: попереду - соло-пілот пілотажної групи ВПС &amp;quot;Українські соколи&amp;quot;, який опанував сім типів літаків, льотчик-випробувач 1-го класу полковник Володимир Топонар, у задньому кріслі - льотчик 1-го класу полковник Юрій Єгоров. Льотну програму відкрили спортивні &amp;quot;Яки&amp;quot;. Імітуючи повітряний бій часів Великої Вітчизняної війни, вони кілька разів залітали у глядацькі сектори, поки не завершили політ ефектним &amp;quot;розпуском&amp;quot; просто над трибуною для почесних гостей. Бачачи настільки кричуще порушення правил, командувач ВПС генерал Стрельников розпорядився припинити польоти над людьми. Але другий винищувач був уже на підході ... Приблизно о 12.50 Су-27УБ з`явився над південним кінцем злітно-посадкової смуги львівського аеродрому, на якому до того часу зібралося вже близько 10 тисяч глядачів, серед яких було багато батьків з дітьми. Літак здійснив прохід над смугою вздовж трибун з глядачами на висоті приблизно 400 метрів і почав виконувати першу фігуру затвердженої програми вищого пілотажу - &amp;quot;коса петля з поворотом&amp;quot;. На виході з неї винищувач замість набору висоти несподівано виконав &amp;quot;напівбочку зі зниженням&amp;quot;. Ця фігура виявилася фатальною: літак почав втрачати висоту. А різкий правий віраж призвів ще й до втрати швидкості. Енергійне переведення двигунів у режим форсажу результатів не дало. У результаті 23-тонна машина спочатку зачепила за дерево, потім вдарила по МАЗу-паливозаправнику, зім`явши йому цистерну і кабіну, чиркнула по землі посередині стернової доріжки, перетвореної на виставку авіаційної техніки та заповненої глядачами, і почала смертельну &amp;quot;косовицю&amp;quot;: лівим крилом зрізала хвостове оперення розвідника Су-17М-4Р, потім правим вдарила по кабіні штурмана транспортного Іл-76МД. Між цими двома зіткненнями практично &amp;quot;з ґрунту&amp;quot; відбулося катапультування льотчиків. Некерований літак перетнув другу стернову доріжку з глядачами, врізався носом у землю і вибухнув, накриваючи уламками і чотирма тоннами палаючого палива людей на траві. Через кілька секунд барвисте свято перетворилося на криваву трагедію, підсумок якої - 77 загиблих, у тому числі 28 дітей, і 241 постраждалий. Тисячі людей за мить втратили рідних і близьких... До місця катастрофи були негайно стягнуті пожежні розрахунки і бригади &amp;quot;швидкої допомоги&amp;quot;. Постраждалі, в тому числі й пілоти Су-27, були направлені у п`ять лікарень Львова. Увечері на місце трагедії прибув Президент України Леонід Кучма. &amp;quot;Жахлива трагедія. Ніякими словами описати неможливо. І у страшному сні &amp;quot;, - сказав він. Того ж дня був підписаний указ про звільнення з посади головнокомандувача ВПС України генерал-полковника Віктора Стрельникова, і Генеральна прокуратура заарештувала його і ще трьох високопоставлених українських військових. Міністр оборони Володимир Шкідченко подав прохання про відставку, проте воно прийняте не було. У той же час Леонід Кучма заборонив до повного закінчення розслідування повітряні паради і авіашоу в Україні. А уряд прийняв рішення про виділення 10 млн грн з резервного фонду Держбюджету для надання допомоги родичам жертв катастрофи. 6 вересня 2002 року були опубліковані результати розслідування комісії Міністерства оборони України. Як основні причини трагедії були названі &amp;quot;відхилення екіпажу від пілотного завдання і помилка в пілотуванні Су-27&amp;quot;. Матеріали комісії були передані до суду. У результаті розгляду справи Військовий апеляційний суд Центрального регіону визнав винними у 2005 році п`ятьох із шести підсудних. При цьому Володимир Топонар отримав 14 років позбавлення волі, а Юрій Єгоров - 8 років. Чотирьом генералам, у тому числі і колишньому головнокомандувачу ВПС України генералу Стрельникову, 11 червня 2008 року Військовий апеляційний суд у Києві виніс виправдувальний вирок. А через рік із дня катастрофи біля огорожі аеродрому громадською організацією &amp;quot;Скнилівська трагедія&amp;quot; була зведена каплиця на згадку про &amp;quot;77 янголів&amp;quot;. Усередині на одній зі стін висить плакат. На ньому - фотографії 77 загиблих чоловіків, жінок і дітей... Історичні події 1834 - відбулося урочисте відкриття Київського імператорського університету Святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Навчання в університеті почали перші 62 студенти. Університет був заснований указом Миколи I 8 листопада 1833 на базі закритих після Польського повстання 1830-1831 років Віленського університету та Кременецького ліцею. Це був другий університет на території України після Харківського імператорського, відкритого в 1804 році, і шостий за ліком університет Російської імперії). Перші заняття в університеті та його урочисте відкриття відбулися 27 липня 1834 року. У Києво-Печерській лаврі відслужили Божественну літургію, після чого присутні повернулися в орендований для навчання будинок на Печерську на вулиці Інститутській, так як власного приміщення до 1842 року Київський університет не мав. Під керівництвом професора архітектури Петербурзької академії мистецтв Вікентія Беретті на тоді ще пустельній околиці Києва в 1838-1842 рр. у стилі російського класицизму звели величезний університетський корпус. Спочатку він був білим, але з часом його перефарбували відповідно до кольорів стрічки ордену Святого Володимира - у червоний і чорний (червоні стіни, чорні підстави і капітелі колон). Девіз цього ордена Utilitas, Honor et Gloria (&amp;quot;Користь, честь і слава&amp;quot; в перекладі з латині) також став девізом університету. У 1834 році існував лише один факультет - філософський із двома відділеннями - історико-філологічним та фізико-математичним, на яких навчалися 62 студенти. У 1835 році було відкрито юридичний, а в 1841-му - медичний факультети. Філософський факультет у 1850 році був розділений на історико-філологічний та фізико-математичний. У складі цих чотирьох факультетів університет працював до 1918 року. Першим ректором і одночасно деканом філософського факультету і професором кафедри української мови і літератури був призначений тридцятирічний Михайло Максимович - блискучий учений і друг Гоголя та Шевченка. До речі, в 1845-1846 рр. в університеті протягом кількох місяців як штатний художник археологічних досліджень Київської Археографічної комісії при Київському університеті працював і сам Тарас Шевченко. У березні 1939 року, коли широко відзначалося 125-річчя з дня народження поета, з метою увічнення пам`яті великого сина українського народу його ім`я було присвоєно Київському університету. Почесними членами університету були Тургенєв, Менделєєв, Жуковський, Семенов Тян-Шанський. Серед випускників університету - ціла плеяда славних світових імен. Це і мікробіолог Заболотний, і математики Чеботарьов та Шмідт, доктори Яновський і Стражеско, історик Тарле, письменники Івашкевич, Булгаков, Корнійчук, Рильський, композитори Лисенко, Ревуцький. Тут навчалися художник Ге, письменник Паустовський, учений Богомолець. Наразі в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на 14 факультетах і в 6 навчальних інститутах навчається близько 20 тисяч студентів, яких навчають майже 2 тисячі викладачів. За роки своєї роботи університет підготував 350 тисяч випускників університету і понад 25 тисяч кандидатів і докторів наук. 1952 - відбулося офіційне відкриття Волго-Донського каналу, що з`єднує Волгу і Дон в місці їх максимального зближення один з одним поблизу Волгограда. Першу спробу поєднати Волгу і Дон історики відносять до середини XVI століття. У 1569 році турецький султан Селім II, відомий своїм походом на Астрахань, направив 22 тисячі солдатів вгору по Дону з метою прорити канал між двома річками. Проте всього через місяць турки відступили &amp;quot;з великою лайкою&amp;quot;, заявивши, за словами літописців, що &amp;quot;навіть усім турецьким народом тут і за 100 років нічого не зробити&amp;quot;. Друга відома спроба робилася в роки правління Петра I. Початок робіт припав на 1697. Однак у 1701-му через Північну війну зі Швецією будівництво було згорнуто. До 1917 року було створено понад 30 проектів з`єднання Волги з Доном, проте жоден із них так і не був втілений у життя. У 1920 році за планом ГОЕЛРО радянський уряд знову повернулося до проблеми створення каналу. Однак проект будівництва був створений лише в середині 1930-х років. Реалізувати його перешкодила Велика Вітчизняна війна. І тільки в лютому 1948 року, після затвердження схеми Волго-Донського каналу на засіданні Ради Міністрів СРСР, почалися земельні роботи. Будівництво велося силами &amp;quot;ворогів народу&amp;quot; - політв`язнів, засуджених за 58-ю статтею чинного на той час Кримінального кодексу. Канал протяжністю 101 км і завглибшки не менше 3,5 м був побудований усього за 4,5 роки, що є унікальним строком у світовій історії гідробудівництва. Наприклад, Панамський канал завдовжки 81 км будувався 34 роки, а Суецький канал завдовжки 164 км будувався без малого 11 років. Під час будівництва було вийнято 150 мільйонів кубометрів землі і укладено 3 мільйони кубометрів бетону. У роботах було задіяно 8 тисяч машин і механізмів. 31 травня 1952 року о 13 годині 55 хвилин між першим і другим шлюзами злилися води Волги і Дону, а з 1 червня каналом уже почався рух суден. Однак офіційне відкриття Волго-Донського каналу відбулося лише 27 липня 1952 року, коли йому було присвоєно ім`я Леніна. 2010 - сьогодні в Юрмалі відкривається Міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики &amp;quot;Нова хвиля-2010&amp;quot;. У ньому візьмуть участь 17 конкурсантів із 13 країн. Україну представляють Іван Березовський, Тетяна Ширко та гурт &amp;quot;Пающіє труси&amp;quot;. У концертах &amp;quot;Нової хвилі-2010&amp;quot; з 27 липня по 1 серпня виступлять світові та російські зірки естради, в тому числі Лара Фабіан, Тоні Брекстон, Енгельберт Хампердінг, Софія Ротару, Філіп Кіркоров, Ірина Аллєгрова, Валерія, Микола Басков, Наташа Корольова, Ігор Ніколаєв, Ані Лорак, Діма Білан, Лариса Доліна, Олег Газманов, Валерій Леонтьєв, Лайма Вайкуле, Валерій Меладзе. У цей день народилися: 1885 (125 років тому) - Борис Збарський, біохімік, академік АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Народився в Кам`янець-Подільському, потім виїхав до Женеви, де закінчив університет. Повернувся до Росії напередодні Першої світової війни, під час якої успішно організував виробництво першого вітчизняного наркозного формаліну для потреб російської армії. У 1918 році він разом з А. Бахом заснував Хімічний інститут, а в 1920-му - Біохімічний інститут Наркомздоров`я РРФСР. Життя Збарського круто змінилася після смерті Леніна, коли йому разом із професором А. Воробйовим радянський уряд доручив забальзамувати тіло вождя світового пролетаріату. Саме тоді Збарський очолив спеціально створену при мавзолеї секретну лабораторію, у штаті якої згодом трудилося більше ста людей. І Збарський, і Воробйов розуміли, що найменша невдача загрожує репресіями. Тому перш ніж взятися за роботу, Воробйов виторгував у Дзержинського гарантії безпеки, що в разі невдачі їх не розстріляють і не зашлють. А приводи для побоювань були: тіло вождя було схильне до гниття, на ньому з`явилися навіть зелені плями ... Збарський і Воробйов працювали цілодобово. І нарешті придумали бальзам, таємниця якого полягала у поєднанні наявних у будь-якій хімлабораторії гліцерину та оцтово-кислого калію. Перший володіє зволожуючими властивостями і ніколи не висихає, другий поглинає вологу з повітря, тому тіло, оброблене цими двома речовинами, залишається вологим за будь-яких умов. Склад бальзаму і його дію, перш ніж помістити туди тіло вождя, багаторазово випробовували в лабораторії мавзолею, всередині непримітного сірого будинку по вулиці Красіна в центрі Москви. У ній була відтворена точно така ж траурна кімната, як у мавзолеї, і аналогічний мавзолейному саркофаг, призначений для дослідів на експериментальних тілах, забальзамованих за тим самим рецептом, що й тіло Леніна. Коли в липні 1924 року Збарський і Воробйов успішно закінчили свою роботу, радянський уряд виплатив їм відповідно по 40 і 30 тисяч червінців - гігантську на ті часи суму. У 1949 році Збарський очолив групу радянських учених, які бальзамували тіло лідера болгарських комуністів Георгія Димитрова, а в 1950-му був заарештований. У провину йому поставив те, що написана ним брошура &amp;quot;Мавзолей Леніна&amp;quot;, тричі видана Політвидавом, виявляється, є політично шкідливою. Крім того, вченого звинуватили в &amp;quot;підривній роботі проти радянської влади і антирадянській агітації&amp;quot;. Збарський просидів у в`язниці майже два роки, переніс там два інфаркти, вийшов на волю 30 грудня 1953, а в жовтні 1954-го помер. 1902 - Ярослав Галан, український письменник, публіцист. Закінчив Ростовську гімназію, потім вчився в Італії. Вищу освіту здобув у Віденському і Краківському університетах. Будучи студентом, вступив до Комуністичної партії Західної України. Брав активну участь у підпільній роботі і паралельно займався літературною діяльністю. У своїх творах Галан викривав продажність націоналістичних і шовіністичних партій і закликав до єднання і солідарності українського, польського та єврейського пролетаріату. За свою політичну діяльність Галан переслідувався владою і потрапляв кілька разів у тюремне ув`язнення. У 1936 році він був організатором антифашистського конгресу у Львові. А під час Великої Вітчизняної війни працював у фронтових газетах, а також на радіо. Після війни як кореспондент &amp;quot;Радянської України&amp;quot; висвітлював Нюрнберзький процес у справі військових злочинців. У своїх післявоєнних памфлетах Ярослав Галан критикував греко-католицьку церкву й антикомуністичну доктрину Ватикану. У результаті був по-звірячому вбитий у своєму кабінеті незабаром після того, як вийшла у світ його сатирична стаття &amp;quot;Плюю на Папу&amp;quot;. 1903 - Микола Черкасов, радянський актор театру і кіно. Він єдиний артист, чиє обличчя зображено на ордені. Сталін особисто обрав і затвердив портрет Черкасова для однієї з вищих радянських державних нагород - ордена Олександра Невського. А сталося це після того, як актор блискуче виконав роль новгородського князя у фільмі &amp;quot;Олександр Невський&amp;quot;. У 1927 році Черкасов закінчив Інститут сценічних мистецтв, тоді ж відбувся його дебют у кіно. Це була німа картина &amp;quot;Поет і цар&amp;quot;. Наступними його роботами в кіно стали ролі у фільмах &amp;quot;Його превосходительство&amp;quot;, &amp;quot;Мій син&amp;quot; і &amp;quot;Місяць зліва&amp;quot;. У 1932 році він вдало зіграв у першому звуковому фільмі &amp;quot;Зустрічний&amp;quot;. У 1934 році Черкасов поступив у трупу Ленінградського академічного театру імені Пушкіна, якій присвятив усе своє творче життя. Але справжня слава прийшла до Черкасова завдяки кіно. У 1934 році він знявся в комедії &amp;quot;Гарячі деньки&amp;quot;, рік по тому в &amp;quot;Дітях капітана Гранта&amp;quot;. Успіх цього фільму був настільки величезним, що після нього посипалися пропозиції від багатьох режисерів. У 1936 році Черкасов одночасно знявся в історичній стрічці &amp;quot;Петро Перший&amp;quot; та в історичній драмі &amp;quot;Депутат Балтики&amp;quot;. Жоден радянський фільм ще не удостоювався таких овацій, а сам актор отримав звання заслуженого артиста РРФСР. Після цього успіху Микола Черкасов створив у кіно цілу низку художніх портретів видатних історичних діячів. У тому числі в 1938 році знявся в картині &amp;quot;Ленін у 1918 році&amp;quot; та в головній ролі у фільмі Ейзенштейна &amp;quot;Олександр Невський&amp;quot;. 1911 - Микола Кузнєцов, розвідник, партизан, Герой Радянського Союзу. З юних років він виявив неабиякі лінгвістичні здібності, які направив на вивчення німецької мови. Крім того, опанував есперанто, польську, комі, українську мови. Навесні 1938 року Кузнєцов приїхав до Москви, поступив на службу в НКВС і незабаром став розвідником. Він володів унікальним даром перевтілення і з легкістю викликав до себе симпатію будь-якої людини, чи то дружина високопоставленого співробітника німецького посольства в Москві, чи прима-балерина Великого театру. Десятки надсекретних документів, у тому числі точний термін нападу Німеччини на Радянський Союз, стали відомі Кузнєцову завдяки його вмінню приваблювати до себе потрібних йому людей. У серпні 1942 року Кузнєцов був направлений у тил ворога в партизанський загін Медведєва, що діяв в Україні. З`явившись в окупованому Рівному під виглядом обер-лейтенанта Пауля Зіберта, Кузнєцов зумів швидко завести потрібні знайомства. Користуючись довірою фашистських офіцерів, він дізнавався місця дислокації ворожих частин, напрямки їх пересування. Йому вдалося роздобути відомості про німецькі ракети &amp;quot;ФАУ-1&amp;quot; і &amp;quot;ФАУ-2&amp;quot;, розкрити місцезнаходження ставки Гітлера &amp;quot;Вервольф&amp;quot; під Вінницею, попередити радянське командування про майбутній наступ гітлерівських військ у районі Курська, про підготовлюваний замах на глав урядів СРСР, США і Великої Британії в Тегерані. За наказом командування ліквідував головного суддю України Функа, імперського радника рейхскомісаріату Україна Гелла та його секретаря Вінтера, віце-губернатора Галичини Бауера, викрав командувача каральними військами в Україні генерала Ільгова. Але не зумів здійснити своє головне завдання - знищити рейхскомісара України Еріха Коха. 9 березня 1944 група Кузнєцова була захоплена бойовиками УПА. Бачачи повну безвихідь становища, Кузнєцов підірвав себе гранатою... У цей день померли: 1841 - Михайло Лермонтов, російський поет і письменник. Серед творів, написаних Лермонтовим, - поеми, драми, вірші, романи. Найбільш відомі з них поеми &amp;quot;Кавказький бранець&amp;quot;, &amp;quot;Демон&amp;quot; і &amp;quot;Мцирі&amp;quot;, драма &amp;quot;Маскарад&amp;quot;, вірші &amp;quot;Смерть поета&amp;quot;, &amp;quot;Бородіно&amp;quot; і &amp;quot;Прощай, немита Росіє&amp;quot; і, звісно ж, роман &amp;quot;Герой нашого часу&amp;quot; . За словами сучасників, Михайло був дуже запальною і закритою людиною. При першому знайомстві розпізнати його справжню особистість вдавалося далеко не кожному. Знайти шанувальників своєї поезії Лермонтову теж вдалося не відразу. Дуже довгий час його таланти були відомі тільки в офіцерських колах. Слава прийшла до нього тільки з віршем &amp;quot;Смерть поета&amp;quot;, присвяченим Пушкіну. Спочатку він закінчувалося словами &amp;quot;и на устах его печать&amp;quot;. Вірш моментально поширився у списках і викликав бурю найрізноманітніших відгуків. Багато хто виправдовував Дантеса, і тоді розгніваний Лермонтов дописав ще 14 рядків, що починаються з &amp;quot;А вы, надменные потомки ...&amp;quot; Далі були арешт і заслання на Кавказ. Запальний і відвертий у висловленні почуттів, Лермонтов нерідко ставав учасником дуелей і скандалів. Після повернення з Кавказу тепер уже знаменитий письменник і поет Лермонтов залицявся до княгині Щербатової. До неї ж залицявся і син французького посла. Результатом стала ще одна дуель і ще одне заслання на Кавказ. Цього разу було наказано постійно тримати поета на першій лінії фронту. Лермонтов на війні відрізнявся доблестю і абсолютною холоднокровністю. Деякі вважали його навіть безрозсудним. Але вбила поета не ворожа куля. У П`ятигорську, повертаючись з відпустки, він зустрів свого старого знайомого по юнкерській школі майора Миколу Мартинова. Лермонтов, як завжди, кепкував і відпускав образливі жарти. Спалахнула сварка. 27 липня 1841 року на дуелі Лермонтов спеціально промахнувся, а Мартинов вистрілили просто у груди поетові. Смерть настала миттєво... Через кілька місяців бабуся Лермонтова Єлизавета Арсеньєва перевезла прах онука в родовий маєток в селі Тархани в Пензенській області.
]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/218019/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/218019/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817692.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Морські офіцери стали на захист Анатолія Макаренка </title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 18:51:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817691.jpg" length="">&quot;Це був підтягнутий, стрункий, акуратний офіцер, який приваблював до себе відвертістю, оптимізмом і душевністю&quot;]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
На минулому святкуванні Дня ВМФ Росії Володимир Путін звернувся до президента України Віктора Януковича з низкою питань щодо незаконного переслідування колишнього глави Державної митної служби України Анатолія Макаренка, який у минулому командував атомним підводним крейсером на Північному флоті.Перед цим ціла низка товаришів Анатолія Макаренка по флотській службі, а нині адміралів - командувачів флотами Росії, звернулися до Путіна з листом, у якому підкреслювали чесність морського бойового офіцера Анатолія Макаренка і його нездатність до здійснення протиправних дій. Також російські адмірали просять у своєму зверненні до Володимира Путіна сприяти у припиненні незаконного переслідування Анатолія Макаренка, повідомляє ОРД.У зв`язку з цією непростою ситуацією у Віктора Януковича напевно виникне низка питань до голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського, кожна дія якого чомусь ставить його шефа в украй незручне становище, відзначає видання.Звернення російських моряків наводимо повністю і без змін, мовою оригіналу


ОБРАЩЕНИЕ

С тревогой и глубоким сожалением узнали об аресте экс-председателя
Государственной Таможенной Службы Украины Макаренко Анатолия
Викторовича.

С Макаренко А.В., всех нас связывает совместная служба на атомных
подводных лодках Северного Флота. В то время наши отношения в условиях
военной службы были разноплановыми. Для кого-то он был одним из сотен,
даже тысяч подчиненных, для других -просто коллегой, для третьих —
другом или близким товарищем. Но
все мы знали его как добросовестного, исполнительного и перспективного офицера, честного и порядочного человека, уважаемого в
нашем кругу моряка-подводника.

Он всегда отличался активной позицией и инициативой, открытостью и
коммуникабельностью. Для нас, как флотских офицеров, всегда важными в
характеристике человека были его деловые качества, профессионализм. Все
это было присуще капитану 1 ранга А.В, Макаренко. На всех должностях,
где ему приходилось служить, он зарекомендовал себя как авторитетный
руководитель, хороший специалист, надежный товарищ. С такими людьми —
как он — в “разведку ходят&amp;quot;, дружбой с такими дорожат.

Не нам оценивать дальнейшую служебную деятельность Л. Макаренко, но тот
стремительный карьерный рост, в лучшем смысле этого понятия, который он
совершил в Таможенной Службе Украины, говорит о том, что и на этом
поприще он сохранил свои лучшие деловые и человеческие качества,
которые мы видели в нём.

Мы обращаемся к нашему сослуживцу капитану 1 ранга запаса Анатолию
Викторовичу Макаренко; “Желаем тебе мужества и стой кости перенести
этот удар судьбы!&amp;quot;

Мы обращаемся к семье Анатолия: “Желаем вам выдержки, мы верим, что всё будет хорошо!&amp;quot;

Мы обращаемся ко всем тем, кто сегодня рядом с Анатолием: “Поддержите его и боритесь за него!&amp;quot;

Мы обращаемся к следственным органам и всем тем, от кого зависит судьба
А. Макаренко: “Будьте справедливы! Будьте гуманны при оценке его
деятельности и поступков!&amp;quot;

Мы просим об изменении меры пресечения для Макаренко Анатолия
Викторовича на период следственных действий и назначении иной, не
связанной с содержанием под стражей.

Герой Российской Федерации, вице-адмирал Моцак М.В.,
вице-адмирал Баглаев А.В.
Герой Российской Федерации, контр-адмирал Макеев
контр-адмирал Донской И.В.
контр-адмирал Плотников О.
контр-адмирал Куров С.Г.
контр-адмирал Филатов В.П.
капитан. 1 ранга Кораблев Г.
капитан 1 ранга Уткин В А.
капитан 1 ранга Шведков О.К.
капитан 2 ранга Хмель А.А.

ОБЩЕРОССИЙСКИЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ СОЮЗ ВОЕННОСЛУЖАЩИХ

Председатель профсоюза

119119, г. Москня, Ленинский пр-т, д. 42
тел. (49л) 938-73-14, факс 935-81-59






ЛИЧНОЕ ОБРАЩЕНИЕ

капитана 1 ранга запаса, заместителя командира 11-ой дивизии атомных подводных крейсеров Северного Флота с 1993 по 1996 годы

С глубоким сожалением узнал об аресте экс-председателя Государственной Таможенной Службы Украины Анатолия Викторовича Макаренко.

А.В. Макаренко лично знаю с начала 1990-х годов по совместной службе на
Первой флотилии атомных подводных лодок Северного Флота. Это был
подтянутый, стройный, аккуратный офицер, который привлекал к себе
открытостью, оптимизмом и душевностью. Когда в 1993 году меня назначили
на должность заместителя командира дивизии атомных подводных крейсеров
и передо мной встал вопрос о подборе кандидатуры на должность
заместителя командира атомного подводного крейсера, я без сомнений
ходатайствовал перед вышестоящим командованием о переводе
капитан-лейтенанта А. Макаренко с другой дивизии на этот корабль.

Моя просьба, несмотря на достаточно юный возраст А.В. Макаренко для
такого корабля (а лодки этого проекта были вторыми в мире по
водоизмещению и первыми по “мощи&amp;quot; крылатых ракет), специфику экипажа
(почти 50% — офицеры, треть из них в звании капитан 3 ранга и выше) и
солидный возраст командира (на тот момент одного из самых “пожилых&amp;quot; на
дивизии) была удовлетворена.
Хочу отметить, что в своём выборе я не ошибся и не разу не пожалел.
Анатолий Викторович исключительно быстро “вписался&amp;quot; в экипаж, сдал все
необходимые зачёты и допуски к новой для него технике. Уже через
несколько месяцев он стал одним из самых авторитетных офицеров,
которого уважали офицеры и мичманы, любили матросы. С уважением к нему
относились и командование дивизии и флагманские специалисты.

Помимо вышеперечисленных качеств ему были присущи: деловитость,
инициативность, открытость, умение и готовность к общению,
справедливость к подчиненным, умение отстоять и защитить интересы
своего воинского коллектива.

К моменту моего ухода с дивизии в августе 1996 года Анатолий Макаренко
был одним из самых авторитетных заместителей командиров лодок на
соединении, любимцем и душой экипажа.

Работая в Москве, я продолжал общение с А. Макаренко и когда он служил
в 11 дивизии АПЛ СФ, и когда перевёлся в Федеральную погра ничную
службу л г. Воронеж. Он продолжал оставаться открытым, неунывающим,
добросердечным человеком, порядочным и добросовестным офицером.

Уже в Украине, когда А. Макаренко возглавлял сначала Киевскую таможню,
а затем Таможенную Службу Украины, я иногда встречаясь с ним в его
рабочем кабинете видел, что он не растерял своих человеческих качеств,
как это часто бывает уруководителей подобного уровня. Я видел, с каким
уважением относятся к чему подчинённые, как оперативно и ответственно
он реагирует на поступающие “вводные&amp;quot; и телефонные звонки. В душе я
даже немного гордился тем, что участвовал в “становлении&amp;quot; личности
руководителя такого уровня.

Я не имею полной информации, да и вообще не вправе оценивать
деятельность А.В. Макаренко как госчиновника другого, хоть и
родственного мне государства. Но я не могу поверить, что А.В. Макаренко
способен совершить коррупционное преступление в личных интересах.

Я прошу учесть мою характеристику в ходе следственных действий.

С уважением, Шведков О.К.






]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217974/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217974/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817691.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Найважливішим із мистецтв для нас є дубляж!</title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 18:21:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817690.jpg" length="">Чим швидше ви вибігаєте - тим краще, головне - не слухати і не чути цієї вимученої праці українських дубляжистів]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Кіно для більшості українців стало проблемним мистецтвом. А здавалося б, чого там? Купив квиток, зайняв місце в прохолодному залі кінотеатру, розклав по сусідніх кріслах поп-корн, воду, горілочку, узяті з дому сосиски і... можна насолоджуватися мистецтвом. Але ж де там?! Щойно оживуть звукові доріжки кінострічки, відразу хочеться схопити все своє і вибігти із залу геть! Це - в кращому разі. У гіршому - залишити все своє і вибігти цього разу швидше! Взагалі, чим швидше ви вибігаєте - тим краще, головне - не слухати і не чути цієї вимученої праці українських дубляжистів.Ні, ви не подумайте, що хтось проти національного виробника або української мови! Хай перекладачі фільмів, літературні редактори текстів, актори і звукорежисери працюють! Заради Бога! Тут усе впирається у дві літери - як?! Як вони працюють, ці перекладачі, редактори, актори і звукорежисери. Ну, а коли ми питаємо як, то тут же пролонгуємо питання - чому саме так все виходить? Історія цього питання ще не поросла травою.Колись давно якісь політики від Ющенка &amp;quot;подарували&amp;quot; нам українське дублювання фільмів. Саме дублювання, а не титри, які теж ніби обговорювалися. Так, так вийшло, що титри чомусь - не зрозуміло чому, багатьох наших прокатників не влаштовують. Їх якось відразу відставили убік. І це дивно. Адже коли країна, людина, суспільство перебувають на стадії ухвалення важливого рішення, то буває корисно, звернутися до чужого досвіду. У Франції, наприклад, титрування зарубіжних фільмів - традиція, що давно склалася. Тамтешні чиновники від мистецтва відразу зрозуміли - з титрами глядач максимально об`єктивно може відчути і оцінити роботу акторів, тому що їх голоси не затираються! Вони залишаються недоторканно оригінальними. Самі порівняйте. Візьмімо, наприклад, будь-який фільм із Аль Пачіно. Що було б ідеально комфортним у його адаптації для неангломовної аудиторії - повний дубляж або титри? На екрані зірка і геній, але голос-то не його! Так, актор дубляжа, не важливо, яке у нього прізвище, прагнув потрапити і в інтонацію і в міміку актора Пачіно. Можливо в деяких місцях стрічки - дуже намагався, але як не крути, - перед нами вже не геніальна гра великого Майстра. Інша справа титри. Око з часом звикає читати і дивитися одночасно, і приблизно з двадцятої хвилини фільму ви перестаєте помічати, що читаєте. Дивовижним чином прочитані вами слова у вашій же голові починають вимовлятися голосами актора фільму. Магія! Тобто титри - це швидше так, ніж ні! Але не для українського глядача.В Україні людина людині - кум! Якщо якась трирічна дитина раптом приголомшить вас питанням: дядько/тітко, а що таке лобіювання інтересів?, то ви недовго думайте. Відповідайте просто - кіно, і він відразу все зрозуміє. Не так давно новий міністр культури М. Кулиняк (наголос очевидно на &amp;quot;Я&amp;quot;) з високої трибуни захистив національні інтереси. Дублювання яке хочете, таке і буде, українською, молдавською, татарською і навіть, якщо хочете, російською мовами. АЛЕ! Тільки зроблене тут, у нас, мейд ін Юкрейн! Це підтримка наших перекладачів, редакторів, акторів і звуковиків? Так, ще яка! І тут спливає чергове &amp;quot;АЛЕ!&amp;quot;. У нас же на все прокатне кіно одна-єдина професійна студія дубляжу, що належить при цьому одному із найбільших кінопрокатників! Чи не лобіювання це чиїхсь комерційних інтересів? Відповідь очевидна. Дехто завдяки такому рішенню міністерства культури без роботи (читай - без грошей) не залишиться. А що глядач? У нього (читай - у нас) як завжди забули запитати. Взагалі питання мови дубляжу давно вже стало політичним. &amp;quot;Регіонал&amp;quot; Колесниченко неодноразово виступав за повне скасування української мови в кіно. Йому вторив міністр освіти Табачник. Останній, перебуваючи з візитом у Москві, на бруківці Красної площі присягнувся своїм ідеологічним господарям, що української мови в українських кінотеатрах не буде! А тут, звідки не візьмися міністр Кулиняк (можливо, наголос на &amp;quot;И&amp;quot;) зі своєю заявою. Вся ця номенклатурна метушня закінчується для нас сумно - ви йдете на один фільм, а дивитеся інший, тому що він пройшов вогонь, воду і мідні труби дубляжу.Якість роботи фахівців озвучення - інше питання. Тут теж треба копнути в мистецтво. Кінострічки за великим, зрозуміло, рахунком, можна розділити на три потоки.1. Комерційні фільми, що іменуються блокбастерами. Їх особливі риси - величезний бюджет виробництва і наявність зірок. Як правило, прокатна доля таких стрічок приречена на успіх. Їх розкручують, не шкодуючи грошових знаків, тому що прокатник упевнений - гроші повернуться через каси кінотеатрів! З цієї ж причини не страждає дубляж таких картин. Український прокатник виділить на це стільки коштів, скільки треба, та ще й зірок запросить, але вже подрібніше, тобто - наших. Тут навіть можливі експерименти! Мультяшних, найчастіше, героїв хто тільки не озвучував! Телеведучі, співаки, а зовсім нещодавно такий собі Яценюк. Ці &amp;quot;актори&amp;quot; теж на руку прокатникові. Відоме прізвище серед дубляжистів - вагомий аргумент у розкручуванні фільму. У результаті, такі стрічки глядачі в більшості своїй, хвалять. Якщо ще і звукорежисер усе професійно змікшував - тоді взагалі шедевр! Але скільки ви пам`ятаєте таких шедеврів? Згоден, десь з п`ять, не більше.  2. Потокові голівудські і європейські комерційні проекти. Про ці фільми найчастіше кажуть так:- Ну як кіно?- Та так, типу, нормально.Це наймасштабніший шматок вироблюваних у світі кінострічок, тому він і названий - потоком. Жанри тут абсолютно різні - від мелодрами до детектива, від фільму жахів - до комедії. На ці стрічки продюсерами запрошуються нові і підзгаслі зірки кінематографу, режисури, сценарної справи. Прокатна доля таких картин, з погляду наших, українських прокатників - туманна. Є фільми, які як не розкручуй, а глядач все одно не йде! Чому? Ніхто не знає! Ось не йде глядач - і все! Вже і Яценюка покликали, а глядача немає. Прибрали Яценюка... Сидять, чекають, коли народ понесе свої кровні в каси кінотеатрів, а він не несе! Касові збори від цих фільмів, якщо порівнювати з блокбастерами, можна назвати збитковими. Вони служать фоном для блокбастерів. Приблизно... Погано, так собі, можна було і не ходити, СУПЕР! Чому супер? Тому що - блокбастер! Знову Депп? Ні, знову Куценко. Ну і відповідно, чого скажіть, прокатникові в цьому випадку розщедрюватися на професійний переклад, редагування, на хороших акторів і звукорежисерів дубляжу? Адже фільм витрати може і не повернути! Тому все погано. Все - абияк. І ніхто, розумієте, ніхто з наших прокатників не задумається: може фільм каси не зібрав, тому що переклад так собі і озвучення відстійне? Ось вам приклад. Пару років тому був у прокаті фільм &amp;quot;Право на вбивство&amp;quot;. Чим він цікавий? Виконавцями головних ролей. На екрані одночасно працювали два генії сучасності - Аль Пачіно і Роберт де Ніро. Але фільм цей ширужиткового жанру - звичайний детективчик, бойовичок, трилерочок. Скільки він збере? Невідомо! З нашим глядачем на одному Деніричі з Пачіною не виїдеш! Їм Джолі подавай і бажано в постільних сценах! Відповідно бюджет озвучення стрічки склав усього лише 5 000 американських у.о. І це - на все! На переклад, редагування, акторів, звукорежисера і зведення. Як думаєте, щось із названого можна зробити професійно за копійки? Відповідь очевидна. Фільм пройшов так собі. Відгуки перших глядачів оптимізму не вселяли і пачіноденірівські шанувальники покірливо чекали виходу ліцензійного DVD з, цього разу, професійним російським дубляжем.3. Арт-хаусне кіно. Не найжирніша частина прокату. Авторське кіно нашими прокатниками традиційно пропонується дрібним оптом під виглядом кінофестивалів - так простіше зрубати грошенят! Через специфіку візуального потоку ці стрічки не вважаються масовими. Аудиторія їх слабенька. Велика частина стрічок - на любителя. Відповідно тут працюють свої механізми. Розрекламувати фестиваль простіше, ніж окремо узяте полотно, погодьтеся. Тому і з озвученням ніхто не морочиться. Титри! Це швидше, простіше і дешевше. Взагалі на території України титрування традиційно є прикметою авторського, арт-хаусного кіно. Інший варіант його адаптації - робота перекладача ніби в режимі on-line - безпосередньо в залі. Але скільки у нас таких перекладачів? Один, другий та третій. І все! Та і цим трьом прямий переклад російською дається легше, ніж українською. Так склалося історично.4. Наші фільми, тобто - фільми кіностудії ім. Довженка. Їх дубляжем не зіпсувати! Поліпшити - так, можна. Тому говорити тут ніби і нема про що!Отже, що ж у нас виходить? Виходячи з усього вищевикладеного, нові віяння міністерства культури тільки посилять неприйняття українським глядачем прокатних стрічок унаслідок абияк зробленого дубляжу. І мовне питання тут не важливе. Справді, яка різниця, російською говорять наші актори, українською, молдавською або татарською, якщо говорять вони однаково погано! Переклад не дуже. Текст не відредагований і звук змікшований лівою ногою звукорежа, чиї інтереси акуратно пролобійовані міністром культури М. Кулиняком (не виключено, що наголос на &amp;quot;У&amp;quot;).&amp;quot;Вечерние вести&amp;quot;
]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217968/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217968/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817690.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>У цей день народилися Володимир Винниченко та Іван Дзюба</title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 11:41:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817689.jpg" length="">130 років тому, 26 липня 1880, народився український письменник і політичний діяч Володимир Винниченко]]></description>
    <fulltext><![CDATA[130 років тому, 26 липня 1880, народився український письменник і політичний діяч Володимир Винниченко (пом. 1951). Уже в сьомому класі він був виключений з гімназії за написання революційної поеми, а в 1901 році, вступивши на юридичний факультет Київського університету, відразу ж створив там таємну організацію &amp;quot;Студентська громада&amp;quot;. Незабаром після цього Винниченко став членом Революційної української партії - першої політичної партії імперській частині України. За агітаційно-пропагандистську роботу серед робітників Києва та селян Полтавської губернії в 1902 році був заарештований і виключений з університету без права продовження навчання в будь-якому іншому вищому навчальному закладі. У 1906-1914 роках Винниченко, ведучи підпільну і напівлегальну діяльність у різних куточках Російської імперії, неодноразово піддавався поліцейському переслідуванню та арештам, внаслідок чого кілька разів опинявся в еміграції.Відразу після Лютневої революції він повернувся в Україну, став членом Української Центральної Ради (УЦР), а у квітні 1917 року був обраний заступником голови УЦР Михайла Грушевського. Очолював українську делегацію, яка вела переговори з Тимчасовим урядом щодо надання Україні автономії. Він автор практично всіх офіційних декларацій і законодавчих актів Української Народної Республіки. У січні 1918 року, коли Центральна Рада в IV Універсалі проголосила самостійність УНР, Винниченко став прем`єр-міністром формально суверенної держави, однак уже в тому ж місяці через міжпартійне тертя подав у відставку.У серпні 1918 року Винниченко увійшов в опозиційний до гетьманського режиму Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягаючи на відновленні республіки. Для організації збройного виступу проти диктатури Скоропадського він вів у Києві таємні переговори з Раковським і Мануїльський.Після відходу німців і вигнання гетьмана 18 грудня 1918 року Винниченко очолив Директорію, виступав за соціалістичні перетворення і світ із Радянською Росією. У 1919 році знову емігрував. В Австрії він написав свій головний твір - тритомну мемуарно-публіцистичну роботу &amp;quot;Відродження нації&amp;quot;. На початку 1920-го вийшов на контакт із радянськими представниками і почав переговори про можливість повернення на батьківщину і участі в радянських органах влади. У травні 1920 року Винниченко прибув до Москви, зустрічався з Леніним, Троцьким, Чичеріним, Скрипником. Вступивши в РКП (б), зайняв посаду заступника голови Раднаркому УРСР. Однак, оскільки його так і не ввели до складу Політбюро КП(б)У, Винниченко відмовився від участі в роботі уряду УСРР і повторно емігрував.Наступні 30 років він провів у Європі, переважно у Франції, де займався літературною творчістю і живописом. Під час Другої світової війни за відмову співпрацювати з окупантами Винниченко був тимчасово поміщений нацистами в концентраційний табір, що серйозно підірвало його здоров`я.У 1921-24 роках Винниченко написав &amp;quot;Сонячну машину&amp;quot; - перший в українській літературі утопічний роман. Пізніше створив ще кілька творів соціально-утопічного напрямку - романи &amp;quot;Нова заповідь&amp;quot;, &amp;quot;Вічний імператив&amp;quot; і &amp;quot;Лепрозорій&amp;quot;.А 26 липня 1931 року народився Іван Дзюба, український літературознавець, критик, дисидент, громадський діяч, Герой України.Широко відомі наукові праці Дзюби, а їх близько 400, у тому числі 14 монографій, присвячених актуальним проблемам історії та нинішнього стану вітчизняної літератури та культури, відродження національної духовності українського народу. Учений є автором таких книг, як &amp;quot;Звичайна людина чи міщанин&amp;quot;, &amp;quot;Грані кристала&amp;quot;, &amp;quot;Автограф відродження&amp;quot; та багатьох інших.Неоціненним є особистий внесок Івана Дзюби у розвиток процесів демократизації та розвитку української держави. Участь у русі за незалежність України він розпочав ще в 1950-х роках. За гострі публікації та відкриті виступи на захист української інтелігенції, самовидавничі матеріали, в яких відстоював право радянських письменників на свободу творчості та діячів науки - на повноту висвітлення культурно-історичного процесу, безпрецедентну роботу &amp;quot;Інтернаціоналізм чи русифікація?&amp;quot; Дзюба у 1972 році був заарештований. Півтора роки перебував Іван Михайлович в ув`язненні, потім - під офіційним наглядом, будучи позбавленим можливості творчої роботи.У роки перебудови Дзюба - один з ініціаторів створення Народного Руху України та Університету українознавства. Після проголошення незалежності України Іван Михайлович був міністром культури (1992-1994 рр.), радником президента, головою Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка.Історичні події1953 - кубинські революціонери на чолі з 27-річним Фіделем Кастро почали штурм військових казарм фортеці Монкада в місті Сантьяго-де-Куба у провінції Орієнте.У результаті державного перевороту 10 березня 1952 року до влади на Кубі прийшов Фульхенсіо Батиста, який встановив у країні військово-поліцейську диктатуру. Незабаром у республіці проти нього почався повстанський рух, який очолив випускник Гаванського університету, молодий адвокат і політичний діяч Фідель Кастро Рус.Виступ 1953 року готувався ретельно і в умовах найсуворішої конспірації. У Сантьяго-де-Куба майже 200 революціонерів були потай перекинуті з різних районів країни, з дотриманням усіх можливих заходів обережності, лише за кілька днів до штурму. Зброя була доправлена окремо.План полягав у тому, щоб, заставши зненацька сплячий гарнізон, захопити склад зброї, озброїти і підняти на повстання проти Батисти населення міста, за допомогою якого захопити мости і залізницю, відрізати провінцію Орієнте від інших районів і на цій території провести низку соціальних заходів, що, за задумом повстанців, мало сприяти піднесенню народу на боротьбу за досягнення незалежності, знищення латифундій і передачу землі селянам.26 липня революціонери почали штурм армійських казарм Монкади. Частина повстанців зайняла будівлю суду, з якого під кутом проглядалися казарми, інша частина - низку будівель проти задньої частини фортеці. Група приблизно з 90 осіб, очолювана особисто Фіделем Кастро, попрямувала на машинах до входу в казарми. Проте головної мети досягли осіб 60 - 70, так як частина авто через недостатнє знання місцевості водіями проскочили поворот і поїхали у бік. Виникла і ще одна непередбачена випадковість - одна з машин, зачепивши бордюр тротуару, зупинилася поруч із додатковим патрулем, виділеним для охорони казарм у зв`язку з проведенням у цей день карнавалу. У результаті зав`язався бій, що тривав близько двох годин. Оскільки він відбувався поза фортецею, а не всередині, як передбачалося, було втрачено фактор раптовості, і основна задача стала нездійсненною.Більшість з уцілілих в бою при штурмі казарм Монкади повстанців не склали зброю, а вирішили відійти в гори і продовжити боротьбу у Сьєрра-Маестра. Однак, незважаючи на допомогу місцевих жителів, незабаром вони були виявлені, захоплені урядовими військами і віддані суду. На процесі, що відбувся 16 жовтня 1953 року і був покликаний узаконити розправу над героями штурму Монкади, Фідель Кастро захищав себе сам і виголосив свою знамениту промову &amp;quot;Історія мене виправдає&amp;quot;. Хоча всі підсудні отримали тривалі терміни ув`язнення (Фідель Кастро був засуджений до 15 років), під тиском громадськості Батисті довелося незабаром амністувати повстанців. Кастро емігрував до Мексики і почав створювати організацію для майбутнього революційного виступу, відому як М-26.Героїчний штурм казарм Монкади, незважаючи на свою невдачу, вписаний в історію Куби як початок визвольної боротьби, що послужила прологом революційної війни 1956 -1959 років, що завершилася поваленням диктатури Батисти, встановленням народної влади, досягненням незалежності Острова Свободи. Цей день відзначається на Кубі як національне свято.1963 - землетрус силою 6,9 балів за шкалою Ріхтера практично повністю зруйнував столицю Македонії місто Скоп`є. У результаті понад 1000 осіб загинули, 3350 були поранені, а 180 тисяч залишилися без притулку.Поштовхи почалися вранці 26 липня і тривали 20 секунд. Точний час найсильнішого з них зафіксував годинник на будівлі вокзалу Скоп`є, що зупинився о 5.17 ранку. Загалом було зруйновано або сильно пошкоджено близько 75% житлових будинків, майже всі школи і лікарні, а також будівлі вокзалу і поштамту, тож місто виявилося відрізаним від зовнішнього світу. Найбільше постраждали будівлі з цегли, і їх руйнування спричинило найбільшу кількість жертв. На щастя, у зруйнованому місті не виникло пожеж, оскільки поштовх стався рано вранці влітку, коли печі в будинках не топилися, а електрику вдалося негайно відключити.Відразу після землетрусу військові, загони цивільної оборони та місцеві жителі приступили до розбору завалів. Негайно почалася міжнародна кампанія з ліквідації наслідків землетрусу. Близько вісімдесяти країн направили у Скоп`є рятувальників, фінансову та гуманітарну допомогу. У місто надійшли медикаменти, продовольство, з багатьох країн приїхали лікарі, інженери, будівельники. Для кількох десятків тисяч людей, що втратили житло, в перші дні були відкриті наметові містечка, а протягом року зведені тимчасові дерев`яні будинки. Радянський Союз збудував домобудівний комбінат, Польща - селище, Чехословаччина - 70 житлових будинків і школу, Данія і Фінляндія - селища зі збірних будинків, Болгарія і Велика Британія - школи, Румунія - лікарню тощо. Повномасштабне відновлення міста проходило в 1960-х роках під керівництвом японського архітектора Кендзо Танге. Тоді були споруджені будівлі, здатні витримати навіть найсильніші землетруси. 14 жовтня 1963 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 1882, в якій зазначала, що &amp;quot;відновлення Скоп`є стало справжнім символом дружби і братерства народів&amp;quot;.Цього дня також народилися:1928 - Стенлі Кубрик (пом. 1999), американський кінорежисер. З дитинства Стенлі захоплювався фотографією, що допомогло йому вже в 17 років отримати місце штатного фотографа в журналі Look. У 1954 році спільно з продюсером Джеймсом Харрісом Кубрик організував власну кінокомпанію. У 1960 році він був запрошений закінчити розпочатий Е. Манном історичний фільм &amp;quot;Спартак&amp;quot;. Незабаром після цього режисер переїхав до Великої Британії, де в 1962 році випустив один із найвідоміших своїх фільмів - &amp;quot;Лоліту&amp;quot; за романом В. Набокова. Ця картина принесла Кубрику всесвітню славу. У 1968 році режисер представив до уваги глядачів грандіозну фантастичну епопею &amp;quot;Космічна Одіссея, 2001&amp;quot; за романом  Кларка. Ця картина завоювала премію &amp;quot;Оскар&amp;quot; за використання спецефектів і комбіновані зйомки і стала одним з еталонів науково-фантастичного фільму. Ще однією всесвітньо відомою роботою Кубрика став &amp;quot;Механічний апельсин&amp;quot; за романом Е. Берджеса. У 1980 році був знятий психологічний фільм жахів &amp;quot;Сяйво&amp;quot; за С. Кінгом, а останнім фільмом знаменитого режисера стала сімейна драма &amp;quot;Широко заплющені очі&amp;quot;, яка вийшла на екрани вже після смерті Кубрика.1929 - Олег Макаров (пом. 1995), футболіст, воротар київського &amp;quot;Динамо&amp;quot;, один із кращих воротарів СРСР 1950-х років, чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту, заслужений тренер УРСР. Народився Олег в Алтайському краї, почав грати у футбол в 1944 році в Куйбишеві в юнацькій команді &amp;quot;Локомотив&amp;quot;, а потім у юнацькій команді &amp;quot;Харчовик&amp;quot; (Одеса). За київське &amp;quot;Динамо&amp;quot; виступав з 1948 по 1963 рік. Олег Макаров входив у легендарний склад київського &amp;quot;Динамо&amp;quot;, який у 1961 році - вперше в історії команди! - завоював золоті медалі чемпіонату СРСР. Провів за &quot;динамівців&quot; 16 сезонів, вражаючи своєю майстерністю і впевненою грою у воротах. У чемпіонатах СРСР провів 205 матчів. Однак за збірну країни зіграв лише один матч. Працював старшим тренером школи &amp;quot;Динамо&amp;quot; (Київ) та головним тренером &amp;quot;Локомотива&amp;quot; (Вінниця). У 1988-1989 роках був старшим тренером відділу футболу республіканської ради ВДФСО профспілок.1943 - Мік Джаггер, легендарний англійський рок-музикант, актор, продюсер, фронтмен гурту  Rolling Stones. Отримавши початкову освіту, вступив до Лондонської школи економіки, проте так її і не закінчив, віддавши перевагу кар`єру музиканта. Ще у шкільні роки, перебуваючи під впливом музики американських блюзових виконавців, він разом зі своїм другом Кейтом Річардсом створив гурт, якому згодом судилося перетворитися на Rolling Stones - один із найбільш знаменитих і успішних рок-колективів у світі. Почавши з виконання чужих хітів, гурт через кілька років майже повністю переключився на репертуар, написаний Джаггером і Річардсом. Заслуги Міка Джаггера на музичному терені високо оцінені - до 60-річного ювілею королева Єлизавета II посвятила його в лицарі.У цей день померли:1808 - Артемій Ведель, український композитор, хоровий диригент, співак, автор 29 церковних концертів. З дитинства він мав чудовий, дивно красивого тембру голос. Вступив в академічний хор, потім у Київську духовну академію. Навчаючись у філософському класі, став регентом академічного хору. При цьому спеціальної музичної освіти він не мав - усе осягав практично, і дуже успішно: навіть був у студентському оркестрі першим скрипалем-солістом.Слава про чудовий тенор Веделя вила далеко за межі Києва, і московський генерал-губернатор Єропкін, який був великим шанувальником музики і церковного співу, виписав його до Москви і доручив управління своїм хором. Після смерті Єропкіна Ведель у 1794 році повернувся назад до Києва, де генерал Леванідов також запросив його керувати хором, зробив поручиком, а потім і капітаном та своїм ад`ютантом. Хор швидко став кращим у Києві і, за відгуками сучасників, &amp;quot;досяг містичних вершин&amp;quot;. Це період гучного успіху і розквіту композиторського таланту Веделя. Українські поміщики дорого платили за кожну його п`єсу, переписану для їх капел. А одного разу, після виконання концерту &amp;quot;Доки, Господи?&amp;quot;, Приголомшений князь Дашков зняв із себе розшитий золотом шарф і, поклавши в нього 50 червонців, подарував автору.При цьому сам Ведель вів замкнутий і споглядальний спосіб життя, уникав товариства і розваг. Удома займався створенням музики, читанням і молитвою. Щодня ходив до церкви, часто причащався, не їв м`яса, спав на грубому повсті. У 1798 році він звільнився з армії, роздав майно і почав втрачати глузд. Його вважали божевільним, але близькі до нього люди були впевнені, що недоумство це - добровільно і свідомо. Ведель розумів недоумство як вищий подвиг самозречення, добровільне мучеництво. Незабаром він вступив послушником у Києво-Печерську лавру, продовжуючи і тут поводитися дивно, а через деякий час таємно пішов звідти і мандрував сусідніми губерніями, поки не був затриманий і поміщений до Київського інвалідного дому, де й помер.Найбільшою популярністю користується концерт Веделя для чоловічого тріо &amp;quot;Покаяння отверзи ми двері&amp;quot;. Цей твір неодноразово редагувався різними композиторами, аранжувався для змішаного хору і міцно увійшов до репертуару майже всіх церковних хорів і залишається там понині.1988 - Олександр Авагян, український археолог, спелеолог, музикант і поет. Закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту, був одним із засновників української спелеоархеологіі (скелеїстики). Він автор першої наукової систематизації давньоукраїнських печерних споруд, ініціатор і керівник археологічних досліджень Лаврських і Звіринецьких печер, підземних споруд Кирилівської церкви, Мовчанського монастиря, Острозького замку, Лівадійського палацу. Проводив розкопки на Подолі в Києві, у Старокостянтинові, Тульчині, Святогородському монастирі на Волині, у Бахчисарайському ханському палаці, у Феодосії, Луцьку, Кам`янець-Подільському. Першим досліджував Меджибізьку фортецю. Саме в Меджибожі Авагян трагічно загинув.Крім того, він організував експедиції для досліджень печер &amp;quot;Озерна&amp;quot; і &amp;quot;Оптимістична&amp;quot; біля с. Кривче Борщівського району Тернопільської області, в результаті яких було виявлено, що вони - одні з найбільших у світі. На честь Авагяна названо грот у печері &amp;quot;Блакитні озера&amp;quot;.У 1962 році Олександр організував рок-ансамбль &amp;quot;Березень&amp;quot;. У співавторстві з Ніколаєвим і Криштофовичем створив рок-оперу &amp;quot;Марія Оранта&amp;quot;. Пам`яті Авагяна присвячено щорічний всеукраїнський фестиваль авторської пісні &amp;quot;Чумацький шлях&amp;quot;. ]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217931/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217931/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817689.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>analytic</category>
  </item>
  <item>
    <title>В Азарова планують закрити ЖЕКи</title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 11:09:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817687.jpg" length="">До 2015 року ]]></description>
    <fulltext><![CDATA[Уряд планує до 2015 року відмовитися від державних житлово-експлуатаційних контор. Про це повідомляє УНІАН.
Про це повідомив міністр з питань житлово-комунального господарства України Юрій Хіврич в інтерв`ю, опублікованому сьогодні в газеті &amp;quot;Сегодня&amp;quot; (№ 161 від 26 липня 2010 року).
&amp;quot;Ми приймемо закон, щоб з 2015 року були тільки ОВББ (об`єднання власників багатоквартирних будинків - УНІАН), а державні ЖЕКи було відмінено. З 2011 по 2014 рік проводитиметься роз`яснювальна робота. У тому числі і пряником. Так, на ОВББ у бюджеті МінЖКГ на цей рік закладено 100 тис. грн., щоб люди відремонтували покрівлю, стояки, підвали, 45 млн. ми виділили на ремонт ліфтів саме в ОВББ. Наступного року на дотації ОВББ закладено 1,5 млрд. грн. Держава заохочуватиме тих, хто узяв на себе цю ношу&amp;quot;, - повідомив Хіврич.
Міністр нагадав, що в 1996 році держава передала все житло місцевому самоврядуванню, а у 1999 році було скасовано дотації на капітальний ремонт з держбюджету. &amp;quot;Сьогодні 85-90% квартир приватні. Зараз прийнято у першому читанні законопроект про зміни до закону про ОВББ, який закріплює за мешканцями частину під`їзду, підвалу, покрівлі. Коли його приймуть у цілому і він набуде чинності, зникне ситуація, коли у квартирі &amp;quot;ваше&amp;quot;, а в під`їзді &amp;quot;наше&amp;quot; - комунальників. Держава не може сьогодні утримувати і ремонтувати будинки. Ми створимо умови, щоб була можливість у мешканців самим їх утримувати&amp;quot;, - підкреслив він.]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217926/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217926/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817687.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>politic</category>
  </item>
  <item>
    <title>Міліція затримала активістів, які протестували проти приїзду Кирила </title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 10:59:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817686.jpg" length="">Правоохоронці мотивували це наявністю заборони суду на проведення акцій цією організацією]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Правоохоронці затримали вісьмох представників Всеукраїнського об’єднання &amp;quot;Свобода&amp;quot;, які намагалися провести в центрі Києва акцію протесту проти приїзду патріарха Російської православної церкви Кирила.
На перехресті вулиць Володимирської й Малої Житомирської міліція спочатку заблокувала представників &amp;quot;Свободи&amp;quot;, а коли вони спробували провести театралізовану виставу проти візиту Кирила, почали затримувати активістів організації. Правоохоронці мотивували це наявністю заборони суду на проведення акцій цією організацією.
При цьому представники &amp;quot;Свободи&amp;quot; стверджували, що проводять акцію на підставі іншої заявки, яку суд не розглядав.
&amp;quot;Затриманих відправили до Шевченківського райуправління міліції&amp;quot;, – заявили в прес-службі столичного управління міліції.
У міліції також повідомили, що затримані можуть понести адміністративну відповідальність і на них може бути накладений штраф.
Нагадаємо, згідно з програмою візиту, патріарх Кирил пробуде в Києві чотири дні:
28 липня о 15:30 патріарх Кирил відбуває до Москви.
Нагадаємо, предстоятель Російської православної церкви прибув до Києва 25 липня ввечері. Це останній пункт його пастирського візиту в Україну. 
Раніше патріарх Кирил відвідав Одесу і Дніпропетровськ, а також зустрівся з президентом Віктором Януковичем.]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217925/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217925/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817686.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>society</category>
  </item>
  <item>
    <title>У США майже 300 тисяч людей залишилися без електрики</title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 09:17:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817685.jpg" length="">Через ураган ]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
У США в окрузі Колумбія і прилеглих районах через урагани без електрики залишилися близько 293 тисяч осіб, заявив прес-секретар енергетичної компанії Pepco Клей Андерсон (Clay Anderson).
За словами Андерсона, через ураганний вітер в регіоні опинилися обірвані лінії електропередач, пошкоджені опори ЛЕП та трансформатори. Представник Pepco заявив, що через великий обсяг ушкоджень, терміни відновлення електропостачання назвати поки що неможливо. За інформацією Національної метеорологічної служби США, в районах, де пройшов ураган зареєстровані випадки пошкодження житлових будинків.
Прес-секретар пожежної служби округу Принц Джордж у штаті Меріленд Марк Бреді (Mark Brady) розповів, що через дерево, що впало на мікроавтобус в місті Белтсвілль, одна жінка загинула, і ще одна постраждала.
У березні 2010 року в штаті Нью-Джерсі через повені та урагани без електрики залишилися близько 235 тисяч осіб. Електропостачання було також порушено у штатах Нью-Йорк, Пенсільванія і Коннектікут. Жертвами стихії тоді стали щонайменше 8 осіб. Влада Нью-Джерсі у зв`язку зі стихією оголосила у штаті надзвичайний стан. ]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217897/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217897/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817685.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>world</category>
  </item>
  <item>
    <title>Кирил </title>
    <pubDate>Mon, 26 Jul 2010 08:44:00 +0200</pubDate>
    <description><![CDATA[<img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817683.jpg" length="">26 липня він відвідає Софію Київську]]></description>
    <fulltext><![CDATA[
Засідання священного Синоду Російської православної церкви пройде 26 липня в Києві. Очолить збори патріарх московський і всієї Русі Кирил. Про це повідомляє ТСН.ua.
Згідно з програмою візиту, патріарх Кирил пробуде в Києві чотири дні:
26 липня він відвідає Софію Київську, очолить засідання священного Синоду РПЦ і відвідає місце будівництва Воскресенського кафедрального собору.
27 липня о 10:00 патріарх Кирил очолить урочистий молебень на Володимирській гірці, після якого зустрінеться з прем`єр-міністром Миколою Азаровим. Також в цей день патріарх Кирил відвідає Іонинський чоловічий монастир. У цей же день, о 17:00, глава РПЦ очолить Всенічне бдіння на Соборній площі Києво-Печерської Лаври.
28 липня о 09:00 патріарх очолить Божественну літургію на Соборній площі Києво-Печерської Лаври, після якої відвідає виставку &amp;quot;Спадщина святого князя Володимира&amp;quot;.
28 липня о 15:30 патріарх Кирил відбуває до Москви.
Нагадаємо, предстоятель Російської православної церкви прибув до Києва 25 липня ввечері. Це останній пункт його пастирського візиту в Україну. 
Раніше патріарх Кирил відвідав Одесу і Дніпропетровськ, а також зустрівся з президентом Віктором Януковичем.]]></fulltext>
    <link>http://www.intv.ua/article/217890/</link>
    <guid>http://www.intv.ua/article/217890/</guid>
    <enclosure url="http://www.intv.ua/media/img/c/old/news/list/p_subn_57817683.jpg" type="image/jpeg"/>
    <category>society</category>
  </item>
</channel>

</rss>
