Останні сто днів суверенітету України

3.6.2010 16:48

Проаналізувати результати перших ста днів президентського правління Віктора Януковича на прохання INTV люб`язно погодився експерт Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" Максим Побокін. Основну увагу політолог приділяє стану українсько-російських відносин і стратегічним галузям економіки.

- Що, на Ваш погляд, було і є визначальним у політиці Януковича - інструкції з Москви чи передвиборні обіцянки?

- Новий президент із феноменальною оперативністю встиг виконати основні завдання, поставлені перед ним Москвою, при цьому майже не враховуючи інтереси українських власників та інтереси великих державних підприємств, що входять до бюджетоутворюючих галузей. Тепер же, коли в нас, говоритимемо прямо, нічого не залишилося за душею, пропонується курс реформ у дусі соціал-популістської "України для людей".

Питання тільки в тому, за рахунок чого чи кого влада планує виконати цю програму? За рахунок дотацій агресивно налаштованого іноземного (тобто російського) інвестора? Чи захоче він витрачати там, де ним уже було відібрано все бажане і навіть більше, причому без особливих на те зусиль? Особливо, якщо йдеться не про ліквідні активи, а про соціальний добробут громадян іншої країни, які і без того отримують зарплату на російських підприємствах.

- Російська влада відмовиться піклуватися про населення українських територій, окупованих за сприяння Януковича?

- З цього приводу існують дуже серйозні сумніви.
Тому що Україні як державі з останніх пір не буде на чому заробити.

У певному сенсі "революційні" ідеї, висловлені Володимиром Путіним, наприклад, щодо об`єднання державних холдингів "Газпрому" і "Нафтогазу", незважаючи на їх нереалістичність, поступово починають реалізовуватися. Росія отримала надійного ідеологічного і політичного союзника в особі Партії регіонів і особисто Віктора Януковича та Миколи Азарова, але... Якби все політикою й закінчилося.

- Такий активний захист прав російськомовних громадян, відмова від вступу України до НАТО, продовження терміну базування Чорноморського флоту РФ - що може бути привабливішим для Росії в якості політичних поступок?

- Виходячи з останніх тенденцій, Росії цього мало. Політичні поступки з боку України для Кремля здаються недостатніми. З романтичного ставлення нового керівництва України до Росії остання намагається отримати вигоду. Мовляв, дружба дружбою, а грошенята - нарізно... Це показує і "фантастична" пропозиція російського уряду про об`єднання двох державних нафтогазових холдингів, яке неможливе без зміни протекціоністського законодавства обох країн (на що Росія навряд чи піде через страх експансії західних нафтогазових концернів), і претензії Росії на контроль над спільним авіабудівним підприємством . До речі, щодо останнього - в медіа промайнула інформація про те, що Росія близька до підписання контракту зі США про спільні авіаційні проекти на базі "Антонова", минаючи Україну як сторону-правовласника технологій.

- Як далеко в такому разі мають зайти російські правлячі кола, щоб до української, а точніше, "регіональної" еліти дійшло, що дружба з Росією в тому вигляді, в якому вона її собі уявляє, небезпечна не лише для України як держави, але й для самої цієї еліти? Адже політика а-ля "віддам усе, що не моє, тому що мені не шкода" не може тривати вічно.

Сьогодні вже назріває час економічних конфліктів корпоративного характеру. Наприклад, не зовсім зрозуміла ситуація з Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча, де замішані росіяни. Або, припустімо, активи корпорації "Індустріальний Союз Донбасу" викуповуються інвесторами на чолі з російським державним "Зовнішекономбанком", наглядову раду якого очолює знову-таки прем`єр-міністр Володимир Путін. Або, приміром, ситуація із "Запоріжсталлю", де ті ж російські інвестори (не виключено, що це міг бути той же "Зовнішекономбанк") "обійшли" самого Ріната Ахметова, компанія якого теж претендувала на це підприємство.

Якщо все так триватиме й далі, "донецькі" ризикують одного прекрасного ранку прокинутися у країні, де всі вільні активи будуть скуплені росіянами. А там уже недалеко момент, коли і за їхню власність можуть взятися остаточно... І тоді доведеться згадувати старі методи захисту бізнесу з 1990-х. Тоді ніхто не згадає про колишню дружбу - і Януковича стануть "мочити", як Саакашвілі чи Ющенка. А в "регіоналів", можливо, із запізненням, прокинеться справжній український патріотизм.

За перші сто днів президентства Януковича позиція Росії, яка завжди була визначальною для стану речей всередині України, не змінилася, вона й далі продовжує експансію, ніби намагаючись відігратися за те, що Медведєву, як ідеологу відродження Імперії, і Путіну, як досвідченому виконавцю, не вдалося зробити раніше за Ющенка, який хоч і вкрай незграбно, але все-таки намагався відстоювати національні інтереси.

Не хотілося б у це вірити, але з часом період із 25 лютого по 3 червня 2010 року напевне називатимуть "останні сто днів суверенітету України".

Правляча Партія регіонів на чолі з Януковичем може прокинутися занадто пізно, коли все її майно буде вже продано, поділено і ще раз перепродано.